За твором Гете Вiльшаний король

Ще з давнiх часiв люди усвiдомлювали себе у тiсному зв'язку з природою.
Вона завжди була для людини загадковою i таємничою. Люди вважали,
що природними явищами, довколишнiм свiтом хтось керує.
Допомагає рослинi рости, посилає на землю дощ тощо.
Цi образи створенi людською уявою. А може, вони iснують насправдi? Якi
фантастичнi iстоти, що дiють в украïнському фольклорi, вам вiдомi?
Мавка справжня красуня. Де вона живе, таке iм'я i носить. У полi
Польова, у лiсi Лiсова.
Русалка живе у водi. Пiзньоï ночi, коли всi сплять, Русалка
виходить погуляти на берег рiчки чи озера.
ВОДЯНИК дуже любить, вологу, тому його царство озера та ставки.
Лiсовик живе у лiсi, пiдтримує порядок у своïх володiннях.
Й.В. Гете “Природа i мистецтво”
3 мистецтвом наче й в розбратi природа,
I все ж вони стрiчаються щомить.
Тодi й у мене в серцi не щемить,
Коли панує помiж ними згода.
Як совiсних зусиль тобi не шкода, То в слушний час з'єднає
труд i хiть
Тебе з мистецтвом, потiм заблищить
У творi й вiльноï природи врода.
У всякiй творчостi та сама суть.
Нестримний духом досягти не гiдний
Довершеностi чистих верховин.
Велична цiль тамує сил розгiн,
В обмеженнi найбiльше майстер видний,
Лиш правила свободу нам несуть.
Переклад Г.Кочура
Джерелом життя i натхнення для нiмецького мислителя i вченого завжди
була природа. Гете яскраво змальовує свiт рiдноï природи:
пейзажi Рейну, вкритi лiсами гори. Вiн писав: “Природа! Ми нею
оточенi й охопленi непереможно, нам нi вийти з неï, анi глибше в
неï проникнути … вона вiчно говорить з нами i не видає
своïх таємниць … вона огортає людей темрявою i
вiчно пориває до свiтла … Вiнцем ïï є любов.
Тiльки через любов наближаються до неï”. Картини природи це
не тiльки тло, на якому розгортаються подiï, вони допомагають
розкрити душевний стан людини.
Джерелом сюжету поетовi слугували данськi фольклорнi балади, зокрема
“Дочка короля ельфiв”, яка насилала на людей смертельнi
хвороби, а також нiмецькi народнi казки про Вiльшаного короля. Баладу
Й.В.Гете створив на основi перекладу данськоï народноï балади.
Поет посвоєму опрацював ïï, поєднавши з образом
Вiльшаного короля, який нагадує вiдомий образ украïнських
легенд Лiсовика. Страх перед таємничим нiчним свiтом; уява,
марення хвороï дитини. Батько не чує i не бачить Вiльшаного
короля i намагається пояснити “видiння” сина
рацiонально.
“То, сину, вранiшнiй туман”; “То вiтер колише в гаю
гiлля”; “То верби сивiють у долинi”. Сину ж
ввижається хвостатий пан з короною на головi, вiн чує його
звабливий шепiт. Для сина це реальнiсть, а для батька марення
хвороï дитини. У словах батька й сина два рiзних сприйняття
природи: для одного вона складається з простих i зрозумiлих явищ,
для iншого сповнена таємниць i загадок. Лише дитина здатна
побачити Вiльшаного короля та повiрити в його звабливi слова, в його
iснування. Вiльшаний король це сила, якiй людина не може протистояти.
Вiн оволодiває уявою дитини.