Втiлення в образi Марусi Чурай моральноï краси i таланту народу
Лiна Костенко це мужнiсть i зрiлiсть сучасноï украïнськоï
поезiï, ïï безкомпромiснiсть, непоступливiсть у
принципових доленосних питаннях, небуденний талант у поєднаннi з
почуттям вiдповiдальностi перед минулим, сучасним i майбутнiм це могутня
опора поетичного дару. Найвизначнiша украïнська поетеса
повоєнноï доби, яка не пiшла на компромiс iз власною совiстю,
зумiла зберегти недоторканою свою людську i професiйну гiднiсть.
Роман у вiршах Лiни Костенко присвячений легендарнiй Марусi Чурай.
Показуючи життя украïнських мiст i сiл перiоду визвольноï
вiйни украïнського народу пiд приводом Богдана Хмельницького,
авторка створює широку галерею народних образiв. Роман
виховує в читача почуття любовi до свого народу, в романi втiлено
болi i страждання усього суспiльства. Перед нами постає образ
Украïни:
Буває часом слiпну вiд краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
Оцi степи, це небо, цi лiси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як е дорога, явори,
усе моє, все зветься Украïна .
Стародавнє мiсто Полтава у романi постає як символ
рiдноï землi, як мiсто вiдважних i вiдчайдушних людей, якi не
пошкодують свого життя задля рiдноï землi :а народу. Вони мужньо
боронять мiсто, самовiддано захищають свою честь, совiсть, мову i
культуру:
А вранцi тiльки почало свiтати, е не було, здається, нi душi, -
а вже стоять наведенi гармати,
i при лафетах мирнi гармашi.
Образ Марусi Чурай виступає в єдностi з образом
Украïни. Серце Марусi вiдкрите для кожноï чесноï людини,
всi своï найсвiтлiшi почуття вона висловила у пiснях. Маруся
виросла у сiмï, де шанувалася народна мораль, де панувала любов до
Вiтчизни, уболiвання за щастя народу. Маруся чиста серцем, швидка на
розум, окрiм того, надiлена поетичним i музичним талантом, вона
розумiє, яке значення для рiдноï Украïни мають пiснi.
ïï серце сповнюється гордiстю, коли чує, як
спiває козацький полк ïï пiснi. Незглибима душа в
Марусi, вона палко кохає Гриця, який ïï зрадив, а зраду
Маруся вважала найбiльшим злочином. Вона сильна духом людина, про
своє найсвятiше, найзаповiтнiше вона мовчить на судi, на сповiдi
перед стратою. Кохання , творчiсть, громадська совiсть, обєднанi у
свiдомостi Марусi нерозривно, i мiж ними в такому разi не може бути
принципових суперечностей:
Я навiжена. Я дитя любовi.
Менi без неï бiлий свiт гливкий.
Маруся не може простити собi, що так пiзно розгледiла Гриця, який
виявився не тим, кого вона любила. Вона не звинувачує Гриця за
дворушництво та зраду, а карає себе, бо сама не розпiзнала, що
вони нерiвня з Грицем по духу, а нерiвня душ це гiрше, нiж майна.
При всiй своïй безпосередностi Маруся мудра i добре бачить людськi
вади. Вона намагається зрозумiти, i, по змозi, виправдати негiднi
вчинки людей, не бере на себе права осуджувати ïх.
В образi Марусi втiлено найкращi риси украïнських дiвчат.
Маруся Чурай це народне життя у строкатому його повнокровï. Побут,
звичаï, вiрування все дихає народнiстю, все живе.
Роман змальовує подiï нашоï далекоï iсторiï,
але цiлком сучасний, бо в ньому звучать такi проблеми, якi хвилюють нас
i сьогоднi.
