Переказ Блиск i злиднi куртизанок (Оноре де Бальзак)
У 1824 р. на балу в Оперi з'являється слiпуче красива молодалюдина пiд руку з чарiвною дамою. До загального здивування, Люсьєн
Шарден якимось чином зумiв пiднятися з бруду, i король своïм указом
повернув йому прiзвище предкiв з боку матерi. Юнак без працi ставить на
мiсце старих ворогiв — барона Сикста дю Шатле i маркiзу д'Еспар.
Однак у нього не вистачає духу осадити колишнiх побратимiв-
журналiстiв, i саме вони пiзнають в його супутницi публiчну дiвку на
прiзвисько Торпiль — ця красуня єврейка славиться самим
витонченим розпустою. Люсьєн вiдвозить напiвживу Естер додому, а
невисокий огрядний чоловiк у масцi, невiдступно супроводжував коханцiв,
наказує Растiньяку вступитися за графа де Рюбампре —
дiзнавшись страшний погляд цiєï людини, Ежен цiпенiє
вiд жаху. Збожеволiла вiд горя Естер робить спробу отруïтися чадним
газом, але ïï рятує незнайомий священик, який
пояснює ïй, що вона ледь не погубила кар'єру
Люсьєна — свiтло не простить йому другий Коралi. У Естер
є тiльки один вихiд — стати чесною жiнкою. Нещасна
куртизанка погоджується на все: ïï помiщають в
монастирський пансiон, де вона приймає хрещення i
вiдрiкається вiд минулого. Але Люсьєна вона забути не в
силах i починає чахнути. Абат Карлос Еррера знову повертає
ïï до життя, поставивши умовою, що вона буде жити з
Люсьєном в повнiй таємницi вiд усiх.
У травнi 1825 закоханi знаходять один одного в квартирi, знятоï для
них iспанським канонiком. Втiм, Люсьєном вже вiдомо, хто
ховається пiд сутаною лжесвященикiв — проте хлопець,
сп'янiлий успiхами у свiтлi i звик до розкошi, не знаходить в собi сили
порвати з покровителем, який залiзною рукою направляє його,
оберiгаючи вiд минулих помилок. Абат оточує Естер своïми
довiреними людьми: Меднолiцая Азiя буде займатися куховарство, миловидна
Європа — виконувати обов'язки покоïвки, а здоровань
Паккар — супроводжувати господиню на прогулянках. Iдилiя на вулицi
Тетбу триває чотири роки. За цей час становище Люсьєна
усталилося настiльки, що в свiтi заговорили про його одруження з дочкою
герцога де Гранлье. Прихильностi юного красеня домагаються самi знатнi
дами: його парадноï коханкою стає графиня де Серiзi, що
завоювала цю честь у сутичцi з герцогинею де Монфрiньез.
В одну прекрасну нiч серпня 1829 задрiмав в каретi барон де Нусiнген
зустрiчає у Венсенському лiсi чудове бачення — жiнку
неземноï краси. Банкiр закохується вперше в життi: вiн
намагається знайти свого ангела за допомогою полiцiï, але все
марно — незнайомка зникла безслiдно. Бiржовий хижак худне на очах,
i стурбованi друзi будинку скликають консилiум: така людина, як барон де
Нусiнген, не має права раптово померти — це загрожує
великими неприємностями. Описуючи свою красуню, банкiр
помiчає усмiшку Люсьєна i вирiшує напустити на нього
майстерних полiцейських агентiв — Контаноона i Перада. Для обох
сищикiв справа представляється вигiдним i безпечним — вони
не пiдозрюють, що за спиною молодого де Рюбампре стоïть знаменитий
Жак Коллен, скарбник трьох каторг. Абат Еррера бажає продати
Нусiнгену Естер, i малодушний Люсьєн погоджується —
Клотiльду де Гранлье вiддадуть за нього тiльки в тому випадку, якщо вiн
купить маєток вартiстю в мiльйон. Банкiровi пiдсовують красиву
англiйку, щоб вiдбити охоту звертатися в полiцiю, а потiм показують
видали Естер. Азiя, перетворивши в звiдницю, обiцяє звести
Нусингена з його предметом — нехай тiльки багатiй розщедриться.
Тим часом Карлос виписує на iм'я Естер векселя в триста тисяч
франкiв i оголошує коханцям, що вони розлучаються навiки, —
заради Люсьєна Естер повинна знову перетворитися на Торпiль.
Карлос починає гру з Нусiнгеном, маючи на руках всi козирi: банкiр
платить Азiï за звiдництво, а Європi — за те, щоб його
ввели в будинок. Побачивши Естер, Нусiнген зовсiм втрачає голову:
коли до куртизанцi вриваються судовi виконавцi, вiн покiрно
викладає триста тисяч за рахунок ïï боргу. Зграя
отримує пiвмiльйона всього за один тиждень — мiж тим банкiр
ще навiть не доторкнувся до своєï богинi. Вiн обiцяє
ïй золотi гори — а вона подумки клянеться померти в той самий
день, коли доведеться змiнити Люсьєном. За розвитком подiй пильно
стежать ураженi сищики: ïхнє самолюбство зачепили, а старий
Перад ще й помилився у своïх очiкуваннях — вiн вплутався в
аферу тiльки заради доньки Лiдiï, сподiваючись роздобути ïй
придане. До розслiдування пiдключається учень i друг Перада
— всемогутнiй i зловiсний Корантен, генiй полiцейського розшуку.
Йому вдається намацати слабке мiсце в хитромудрому планi Карлоса— Люсьєн, купивши маєток, каже всiм, що грошi йому
дали зять i сестра. Перад, видавши себе за багатого англiйця, бере на
утримання одну з подруг Естер: разом з Контансоном, прийняв вигляд слуги-
мулата, вони зовсiм близько пiдбираються до зграï. Тим часом герцог
де Гранлье, отримавши анонiмний лист про джерела доходу Люсьєна,
вiдмовляє юнаковi вiд будинку. Оскаженiлий Карлос наказує
викрасти доньку Перада — якщо через десять днiв Люсьєн не
одружується на Клотiльда де Гранлье, Лiдiя буде блудлива, а сам
Перад убитий. Старий у розпачi кидається до Корантену: вони
зв'язалися з дуже небезпечними людьми, i потрiбно тимчасово вiдступити.
Однак дати заднiй хiд вже неможливо: Корантен i стряпчий Дервiль
вирушили в Ангулем — там вони швидко з'ясовують, що Сешари, хоч i
живуть в достатку, але мiльйонним станом не мають. Корантен
повертається до Парижа, коли Перад вмирає вiд отрути —
перед смертю йому повернули понiвечену i збожеволiла дочка. Корантен
клянеться помститися i абатовi, i Люсьєном — обидва вони
закiнчать своï днi на ешафотi.
Тим часом Естер нарештi поступається благань Нусингена, i щасливий
банкiр дарує ïй ренту в тридцять тисяч — негайно
продавши цiннi папери за сiмсот п'ятдесят тисяч, вона залишає
ïх Люсьєном i приймає отруту. Побачивши на ранок мертву
господиню, Європа i Паккар ховаються з грошима. Нусiнген,
запiдозривши недобре, викликає полiцiю. Попутно
з'ясовується, що Естер жахливо багата — вона єдина
спадкоємиця нещодавно помер лихваря Гобсека. Карлос, що зберiг
холоднокровнiсть i в момент катастрофи, пише пiдроблене заповiт —
перед смертю Естер нiбито вiдмовила свiй стан Люсьєном. Потiм абат
намагається бiгти, але дорогу йому перепиняє Контансон
— Жак Коллен, скинувши сищика з даху, наказує Азiï дати
йому таке зiлля, щоб його прийняли за вмираючого. Байдужого iспанця
вiдвозять до в'язницi. Переляканого на смерть Люсьєна беруть пiд
варту на дорозi, де вiдбувається його останнє побачення з
Клотiльдою що подорожує до Iталiï.
Арешт Люсьєна де Рюбампре викликає переполох — цей
юнак займав чiльне становище в суспiльствi, i вiд результату справи
залежить репутацiя декiлькох знатних дам. Слiдчий Камюзо стоïть на
роздорiжжi: з одного боку, на нього чинить тиск впливова маркiза
д'Еспар, вимагаючи суворо покарати дурного молодика, з iншого боку,
прокурор де Гранвiль, близький друг графа i графинi де Серiзi, прозоро
натякає, що особливого завзяття проявляти не слiд. Саме
звинувачення виглядає дуже хитким: в будуарi Естер знаходять
прощальний лист до Люсьєном, з якого випливає, що дiвчина
дiйсно покiнчила з собою, що ж стосується зниклих грошей, то
навiщо спадкоємцю красти у самого себе? По сутi, все залежить вiд
Карлоса Еррера: якщо це iспанський дипломат — значить, трапилася
прикра помилка, якщо побiжний каторжник — Люсьєн винен,
принаймнi, в спiльництвi зi злочинцем.
Першим викликають Карлоса: лжеiспанец веде свою партiю бездоганно, i
Люсьєн фактично врятований. Але Камюзо, поступившись спокусi,
вирiшує допитати молодоï людини, i той миттєво
видає свого благодiйника — так, вiн потрапив у лапи
мерзенного каторжника, котрий обплутав його своïми мережами. Камюзо
дає йому прочитати протокол попереднього допиту i обiцяє
влаштувати очну ставку — лише тут Люсьєн усвiдомлює,
що всi погубив своïм малодушнiстю.
Повернувшись до камери, вiн складає заяву з вiдмовою вiд показань
i пише заповiт, а в посланнi, адресованому абатовi, прощається з
ним, називаючи його величноï статуєю Зла i Пороку. Коли
збожеволiла вiд горя i любовi графиня де Серiзi вривається у
в'язницю, все скiнчилося — Люсьєн висить на власнiй
краватцi, як висiла б його пальто. Дiзнавшись про самогубство
Люсьєна, залiзний Карлос впадає в повну прострацiю —
вiн любив слабовiльного поета, як власного сина. Тим часом для Камюзо,
явно перехилившись палицю, вкрай важливо довести, що абат Еррера i Жак
Коллен на прiзвисько Обмани-Смерть — одна особа. Вiдчувши
небезпеку, каторжник знову стає самим собою: швидко приводить у
покора колишнiх товаришiв i рятує засудженого до смертi за
вбивство Теодора Кальвi — цей юний корсиканець був його фаворитом
до появи Люсьєна. Задумавши здатися владi, Обмани-Смерть хоче
зайняти пост начальника таємноï полiцiï, i обставини
йому сприяють — у нього зберiгаються нiжнi послання коханих
Люсьєна, здатнi викликати скандал.
За допомогою одного з таких листiв цей каторжну Макiавеллi зцiлює
що опинилася на межi божевiлля графиню де Серiзi — вона повiрила,
Люсьєн по-справжньому любив тiльки ïï. Карлос
обiцяє прокурору розкрити кiлька злочинiв, якi опинилися не по
зубах правосуддя, i одночасно наводить лад у власних рядах: його тiтка
Жакелина, що вона виглядає в ролi Азiï, знаходить трясущихся
вiд страху Європу з Паккаром — тi давно покаялися у
хвилиннiй слабкостi й молять ватажка про пощаду. Карлос прощає
ïх: йому потрiбнi вiрнi люди, щоб розправитися з Корантеном —
iстинним винуватцем загибелi Люсьєна. Попереду важка боротьба, але
ненависть допомагає жити. Прослуживши в таємнiй полiцiï
пiвтора десятка рокiв, Жак Коллен вийшов у вiдставку в 1845 р.
