Висока мiсiя Людини та пошук iстини за трагедiєю В. Шекспiра Гамлет
Життя людини… Фiлософи й письменники сотнi рокiв намагаються
зрозумiти його, вловити ту дивовижну мить, коли можна сказати, що воно
прекрасне, i дати нарештi вiдповiдь: у чому сенс людського iснування,
для чого вона дається людинi.
Однi порiвнюють його з тихою спокiйною рiчкою, що тече у вiчнiсть, iншi
з бурхливим морем, яке виходить iз берегiв, виривається з чiтко
окресленого кола. В життi так тiсно переплiтаються високе i низьке,
красиве i бридке, добре i зле, що часом стає неможливо провести
чiтку межу мiж цими поняттями. Зобразити буття у всiй його
багатогранностi й мiнливостi пiд силу лише справжньому майстровi, яким
був англiйський драматург
I першi глядачi, i сучаснi зрозумiли вiчнiсть питань, якi поставив перед
людством Гамлет.
Чого варте наше життя?
Чи потрiбно скорятися долi?
Чи повиннi краса та добро бути озброєними?
Бути чи не бути?
Гамлетiвськi питання нiкого не можуть залишити байдужими, кожен носить
ïх у своєму серцi, шукаючи вiдповiдi i не знаходячи
однозначних. Спробуємо i ми дати вiдповiдь на цi одвiчнi питання.
Пригадаємо фабулу твору. Користуючись глосарiєм,
згадаємо, що таке фабула?
Учень. Фабула основнi подiï твору, викладенi без додаткових
деталей. Принц Гамлет, студент Вiттенберзького унiверситету,
повертається в Данське королiвство у зв'язку з несподiваною смертю
батька. У рiднiй домiвцi на нього чекає ще бiльший удар. Королева
Гертруда, не встигши “збити черевикiв, в яких вона за гробом мужа
йшла в сльозах”, виходить замiж за Клавдiя, брата свого покiйного
чоловiка, який займає данський престол. Гамлет болiсно
переживає i смерть батька, i поспiшне замiжжя матерi. Йому
нестерпна затхла атмосфера, що панує в замку Ельсинорi, i тiльки
наказ матерi утримує його в межах королiвства.
Але на Гамлета чекає ще бiльш страшний удар: вiн дiзнається,
що батька отруïв нiкчемний i хитрий Клавдiй. Принц клянеться
помститися негiднику, i це стає сенсом його життя.
На боцi вбивцi придворнi, що оточують трон: мiнiстр Полонiй
“гiдний” слуга свого господаря, Озрiк закiнчений негiдник, i
навiть колишнi унiверситетськi друзi Гамлета Розенкранц i Гiльденстерн.
Одягнувши маску блазня, Гамлет вступає в нерiвний смертельний бiй.
Вiн убиває шпигуна Полонiя, розкриває зраду своïх
унiверситетських товаришiв, вiдмовляється вiд Офелiï, яка не
може протистояти злу i гине. Гамлет тим часом уникає смертi, яка
ледь не наздогнала його. Клавдiй, переконавшись, що його план знищення
принца не вдався, влаштовує поєдинок мiж Гамлетом i Лаертом,
братом Офелiï. Але король Клавдiй помилився вдруге: не врахував
чесностi i порядностi Л аерта. Смертельно поранений Лаерт
розкриває присутнiм намiри короля.
Гине королева, яка випила отруєне вино, приготовлене для Гамлета,
гине Клавдiй, заколотий Гамлетом, але гине i сам принц вiд рани,
нанесеноï отруєним клинком Лаерта. Такий фiнал трагедiï.
Фабула трагедiï навiює кожному рiзнi думки. Перед вами кiлька
думок видатних людей i ïх оцiнки образу головного героя. Образ
Гамлета показав менi тернистий шлях змужнiння, через який проходить
людина, тяжкi випробування, вмiння аналiзувати i приймати рiшення. Дуже
тяжко пройти всi сумнiви, хитання слабкостi, дисгармонiю, щоб дорости до
Людини в повному, розумiннi цього слова й кинути виклик долi:
Що благороднiше? Коритись долi
I бiль вiд гострих стрiл ïï терпiти,
А чи, зiткнувшись в герцi з морем лиха,
Покласти край йому.
А я оцiнюю Гамлета як людину помiрковану, бо вiн не хоче бути
поквапливим у своïх рiшеннях, не може пiдганяти подiï, щоб не
скоïти ще бiльшого лиха. Вiн розумiє, що помста це зло.
“Щоб бути добрим, мушу стать лихим”, говорить вiн. Гамлет
вагається, як кожна нормальна порядна людина, й картає себе
за це. Але внутрiшня боротьба Гамлета це вияв його сили: слабкi люди
завжди знаходять виправдання для себе, сильнi звинувачують себе.
Принц Гамлет навчався в Англiï, у Вiттенберзькому унiверситетi,
одному з найпрогресивнiших закладiв епохи. Саме тут вiн сприйняв iдеали
добра, правди, справедливостi, поваги до людини. Тому його товаришем
стає не якийнебудь августiйший нащадок, а бiдний, але розумний i
чесний студент Горацiо. Гамлет розумний, чесний, благородний, правдивий,
людина широкого кругозору. Його фiлософськi роздуми примушують нас
задумуватись над сенсом буття. Наприклад,
Чи ж то людина, що найбiльшим благом
Вважає ïжу й сон? Тварина й годi.
Творець, який думками надiлив нас,
Що бачить крiзь вiки, дав не на те
Нам здiбнiсть та богорiвний розум,
Щоб жив вiн у бездiллi.
Як бачимо, Гамлет вiрить, що людина найдовершенiше творiння Боже, але
вiн розумiє, що людина не вiчна. Вона приходить у цей свiт на
короткий термiн i повинна творити прекрасне, а не байдикувати i гаяти
час.
Як людину глибоко мислячу, данського принца хвилює велике коло
життєвих проблем добра i зла, кохання i зради, людськоï
гiдностi i ницостi.
Учениця. Шекспiрiвський Гамлет знає, що його життя добiгає
кiнця, але вiн також знає, що цим аж нiяк не вичерпується
все. Життя буде продовжуватися, залишаються iншi люди, i бажання
Гамлета, я думаю, щоб його життя i боротьба послужили прикладом i уроком
для тих, хто залишається жити, прикладом боротьби чесноï
людини проти зла. Отже, поки iснують такi люди, як Гамлет, вiра в людину
не буде втрачена. Вiн є прикладом для мене особисто.
Як бачимо, думки рiзнi, Iнколи одна виключає iншу, але всi вони
свiдчать про намагання розв'язати одне питання наше призначення на
землi.
