Огляд творчостi. Остап Вишня (1889 — 1956)

О Стап Вишня (Павло Михайлович Губенко) — украïнський сатирик
та гуморист. Увiв в лiтературу жанр усмiшка.
Менi нове життя усмiхається. I я йому усмiхаюсь!' Через те й
усмiшка.'
(Остап Вишня). Бiографiчнi вiдомостi
13 листопада 1889 р. — народився Павло Михайлович Губенко на
хуторi Чечва бiля с. Грунь на Полтавщинi;
2 листопада 1919 р. у газетi Народна воля П. Губенко опублiкував перший
сатирич-ний твiр Демократичнi реформи Денiкiна… пiд псевдонiмом
Павло Грунський.
1921 р — у газетi Селянська правда надрукована гумореска Чудака,
ïй-богу! (упер-ше використав псевдонiм Остап Вишня).
Друкував усмiшки, антирелiгiйнi гуморески, лiтературно-мистецькi нариси
та рецен-зiï, фейлетони на шпальтах газет Вiстi ВУЦВК, Селянська
правда.
У 20 — 30-х роках виходять Збiрки Остапа Вишнi (23 книги),
серед них:
- Дiли небеснi (1923);
- Кому веселе, а кому й сумне, Ану, хлопцi, не пiддайсь! (1924);
- Реп'яшки, Вишневi усмiшки (сiльськi) (1924);
- Вишневi усмiшки кримськi(1925);
- Щоб i хлiб родився, щоб i скот плодився, Лицем до села,
Украïнiзуємось (1926);
- Вишневi усмiшки кооперативнi ?i927);
- Вишневi усмiшки театральнi (1928);
- Ну, й народ, Вишневi усмiшки закордоннi (1930);
1928 р. — вийшло зiбрання усмiшок у 4-х — Томах.
Лiтературна дискусiя 1925 — 1928 рр. позначилася на долi Остапа
Вишнi. Письменник захищали право на нацiональну самобутнiсть. Через це,
звинувачений у нацiоналiзмi, реакцiйностi, оспiвуваннi куркульства,
письменник був заарештований (1933); 22 лютого 1934 р. Остапа Вишню було
засуджено до розстрiлу, а 3 березня вищу мiру покарання замiнили
десятьма роками заслання. У 1934 р. починає вести табiрний
щоденник, який згодом отри—мав назву Чиб'ю. 1934 (побачив свiт у
1989 р.).
3 грудня 1943 р. — звiльнений з-пiд арешту, повертається до
творчоï роботи.
Побачили свiт твори Остапа Вишнi:
- Зенiтка (1944), яка ознаменувала початок другого перiоду життя i
творчостi пись-менника-гумориста, показала, що Остап Вишня за 10 рокiв
ув'язнення не розучився смiятися;
- Остап Вишня працює в журналi Перець;
- з 1948 р. веде щоденник пiд назвою Думи моï, думи
моï…;
- Весна-красна (1949);
- А народ воювати не хоче (1953);
- Нещасне кохання (1956) та iн.
25 жовтня 1955 р. Остапа Вишню реабiлiтовано.
28 вересня 1956 р. — помер. Похований на Байковому кладовищi в
Києвi.
Особливостi творчого стилю Остапа Вишнi
Тематика творiв пов'язана iз злободенними проблемами часу:
- украïнське село у вiковiчних злиднях;
- доля iнших народiв (наприклад, кримських татар);
- розвиток украïнськоï культури (лiтература i театр);
- потяг неосвiчених людей до нового життя; - партiйна iдеологiя (Смiх
крiзь сльози);
- проблеми розвитку нацiональноï мови;
- вiдродження нацiональноï гiдностi украïнського народу;
- природа як джерело краси i натхнення тощо;
Створення образу людини з народу, авторового спiльника, однодумця;
багатство вiдтiнкiв;
соковитий народний гумор;
дотепнiсть;
правдиво змальованi характери персонажiв;
один iз основних засобiв характеристики персонажiв — колоритнi
дiалоги;
застосування прийому зiставлення та поєднання в межах одного твору
рiзних лексичних шарiв i стилiв — побутового i полiтичного,
лiтературного i дiлового, високого й буденного;
використання пейзажiв.
Фейлетон (вiд франц. лист, аркуш) — невеликий за обсягом жанр
художньо-публi-цистичноïлiтератури злободенного змiсту, який
характеризують сатиричнiсть, динамiзм викладу, невимушена композицiя,
пародiйнiсть, застосування позалiтературних жанрiв тощо
Гумореска (вiд лат. волога) — невеликий вiршовий, прозовий чи
драматичний твiр з комiчним сюжетом, що вiдрiзняється вiд сатири
легкою, жартiвливою тональнiстю У гуморесцi смiх постає у виглядi
доброзичливоï, емоцiйно забарвленоï критики в дотепнiй,
парадоксальнiй, iронiчнiй, гротескнiй, пародiйнiй формi
Усмiшка - рiзновид гуморески, синтез гумористичного оповiдання,
анекдоту i фейлетону, характеризується лаконiзмом, дотепнiстю,
обов'язковою присутнiстю автора, поєднанням побутових замальовок,
жанрових сценок з частими авторськими вiдсту-пами.
Автобiографiчне оповiдання - опис власного життєвого шляху
(наближений до мемуарiв).

Мисливськi усмiшки
(Вiдкриття охоти, Заєць, Сом, Вальдшнеп, Перепiлка, Дикий кабан,
або вепр, Як варити i ïсти суп iз дикоï качки та iн.)
Особливе мiсце у творчостi Остапа Вишнi займає тема любовi до
рiдноï природи, змалювання ïï краси.
М. Рильський: Остап Вишня — справжнiй мисливець, i притому поет
полювання. Особливiсть таланту письменника, що розкрилася в оповiданнях,
усмiшках, фейлетонах циклу Мисливськi усмiшки, полягає в умiннi
поєднати гострий сарказм i м'який гумор з глибоким лiризмом,
поетичнiстю в осягненнi свiту, нiжнiстю у ставленнi до природи.
Художнi компоненти Мисливських уумiшок:
- дотеп;
- анекдот;
- пейзаж, що виконує важливу композицiйну або iдейно-смислову
функцiю;
- портрет;
- пiсня;
- авторський лiричний вiдступ;
- порiвняння;
- епiтети;
- персонiфiкацiя;
- гiпербола.
Головним персонажем мисливських усмiшок є мисливець чи
рибалка, який з почуттям гумору розповiдає цiкавi бувальщини.
Як правило, в основi невигаданих iсторiй лежить такий улюблений засiб
народноï творчостi, як художнє перебiльшення.
Героï усмiшок, здається, не полювали по-справжньому:
найважливiшим пiд час полювання для них було помилуватися свiтанковими
ранками, тихими вечорами над озерами.
Автор Постає в Мисливських усмiшках як спiвець рiдноï
природи великий гуманiст, що змалював колоритних мисливцiв i рибалок,
безмежно закоханих у рiднi озера i лiси, рiчки i гаï. У
щоденнику за 23 сiчня 1952 р. Остап Вишня писав: ïздили
полювати. Це не вперше i не востаннє. Нiчого! I як радiсно, що
я нiчого не вбив!