Педагогiчнi засади розвитку логiчного мислення в старших дошкiльникiв
Сучасний етап розвитку освiти в Украïнi вiдображає змiни всоцiально-економiчному та полiтичному життi. Основнi напрямки розвитку
освiти, що визначенi Державною нацiональною програмою Освiта
Украïна ХХI столiття (1994 рiк), Конституцiєю Украïни,
Законом Украïни Про освiту (1996 рiк), Нацiональною доктриною
розвитку освiти Украïни у ХХI столiттi (2002 рiк), програмою
виховання дiтей дошкiльного вiку Малятко (1991 рiк), Програмою розвитку
дiтей дошкiльного вiку (2004 рiк), передбачають реформування
всiєï системи
Освiти. Завдання реформування освiти визначають: вiдхiд вiд
авторитарноï педагогiки; створення умов для формування
активноï, вiдповiдальноï, творчо мислячоï особистостi,
здатноï до самоосвiти та саморозвитку; забезпечення умов для
реалiзацiï та самореалiзацiï сутнiсних сил дитини у рiзних
видах ïï дiяльностi.
Сьогоднi важливо в найкоротший час забезпечити пошук оптимальних
варiантiв з питань виховання основ моральноï та правовоï
культури, формування активноï та позитивноï внутрiшньоï
позицiï вихованцiв, вивчення сфери мiжособистiсних вiдносин,
оволодiння вихованцями глибинними нацiональними скарбами мудростi,
досягненнями науки, iнтеграцiï гуманiтарного комплексу в усiх
сферах життя дiтей, гуманiзацiï вiдношень для саморозвитку,
розвитку логiчного мислення, памятi у старших дошкiльникiв.
Формування особистостi дитини, навчання дiтей творчо мислити, виховання
активного ставлення до здобуття знань, розвиток ïхнiх
iнтелектуальних i творчих здiбностей, логiчного мислення, моральний
розвиток, патрiотизм, засвоєння етичних норм завдання, важливiсть
яких визначається вимогами часу.
Питання розвитку мислення завжди знаходилося у центрi уваги психологiв
(А. В. Брушлiнського, П. П. Булонського, Л. С. Виготського, П. Я.
Гальперiна, В. В. Давидова, О. К. Дусавицького, Д. Б. Ельконiна, А. Н.
Леонтьева, Я. А. Пономарьова, С. Л. Рубiнштейна, А. А. Смiрнова,) i
педагогiв (Л. В. Занкова, I. Я. Лернера, В. Ф. Паламарчука, М. Н.
Скаткiна,
8.. Сухомлинського).
Характеристика логiчних понять подається в наукових працях
8.1. Калмиковоï, Н. I. Кондакова, Г. С. Костюкова, Ж. Пiаже,
К. Д. Ушинського.
Проблемнi формування прийомiв розумовоï, в тому числi i
логiчноï дiяльностi, присвяченi працi С. М. Iванова, Є. М.
Кабановоï-Меллер, Н. О. Менчинськоï, В. I. Решетникова, I.
Стеценка, А. В. Усовоï, Н. Ф. Тализiноï.
Пошуку шляхiв розвитку логiчного мислення дiтей, вивченню впливу
особливостей органiзацiï навчально-пiзнавальноï дiяльностi на
формування логiчних умiнь присвяченi кандидатськi дисертацiï Л. I.
Воробйовоï, В. Ф. Курбейло, Г. Ю. Лаврешиноï, Н. Г. Мартинюк,
Т. С. Михайлович, В. Н. Осинськоï, О.I. Федоренко.
Аналiз спецiальноï лiтератури дозволив виявити, що поняття логiчне
мислення почало формуватися з давнiх часiв, воно заклало основу для
побудови структури мiркувань, понять, умовиводiв, яка
використовується на сучасному етапi розвитку науки i суспiльства в
цiлому. Загальнi положення теорiï розвитку логiчного мислення
є своєрiдним сплавом фiлософських, психологiчних,
педагогiчних, логiчних, соцiологiчних, iсторичних, кiбернетичних
аргументiв, який практично неможливо роздiлити. Сучаснi тенденцiï
розвитку науки дають пiдстави розглядати мислення як вищу форму
вiдображення дiйсностi в психiцi, iдеальну дiяльнiсть, результатом
якоï є обєктивна iстина. Мислення виникає i
розвивається разом iз практичною дiяльнiстю людини на основi
ïï чуттєвого пiзнання. Воно дає можливiсть не лише
дiзнатися про певнi факти i явища, а й зрозумiти причини ïхнього
iснування, передбачити майбутнi подiï. Мислення тiсно повязане з
мовленням i має суспiльно-iсторичний характер [4].
Логiчне мислення передбачає наявнiсть таких складникiв: умiнняорiєнтуватися на суттєвi ознаки обєктiв i явищ, умiння
пiдкорятися законам логiки, органiзовувати своï дiï вiдповiдно
до цих законiв, умiння робити логiчнi операцiï, свiдомо ïх
аргументувати, умiння будувати гiпотези i робити наслiдки iз даних
посилань. Проведенi дослiдження дають змогу стверджувати, що
ефективнiсть розвитку логiчного мислення у процесi навчання залежить вiд
способу органiзацiï навчально-пiзнавальноï дiяльностi.
Однак аналiз досвiду вихователiв свiдчить про наявнiсть суперечностей
мiж необхiдним рiвнем логiчних умiнь та рiвнем ïхньоï
сформованостi; наявнiстю iндивiдуальних особливостей у навчально-iгровiй
дiяльностi кожноï дитини та традицiйною системою викладання;
необхiднiстю створення максимально сприятливих умов для розвитку i
саморозвитку особистостi дитини. Данi суперечностi потребують розвязання
шляхом виявлення причин низького рiвня розвитку логiчного мислення
дошкiльникiв та пошуком можливостей спецiальноï органiзацiï
навчально-iгровоï дiяльностi для ïхнього усунення.
Правильна органiзацiя вихiдних даних та прийоми логiчноï обробки
дають змогу отримати новi вивiднi знання. Прийоми логiчноï обробки
є необхiдними, але не завжди достатнiми для здобування нових
знань, формування свiтогляду та творчого пiдходу для вирiшення
життєвих питань. Якiсний процес засвоєння знань
вiдбувається лише тодi, коли новi знання узгоджуються з
субєктним досвiдом дитини, усвiдомлюються нею, стають особистiсно
значущими, коли при органiзацiï навчально-iгровоï дiяльностi
враховуються iндивiдуальнi особливостi дошкiльника.
Логiчне мислення формується на основi наочно-образного i є
вищою стадiєю мислення взагалi. Процес досягнення цiєï
стадiï доволi тривалий i складний. Пояснюється це тим, що
повноцiнний розвиток логiчного мислення вимагає не лише
високоï розумовоï активностi, але й передбачає наявнiсть
у людини певноï суми знань про спiльнi i суттєвi ознаки
предметiв та явищ навколишнього свiту. Дослiдження психологiв свiдчать
про те, що лише на 14 роцi життя дитина досягає стадiï формально-
логiчних операцiй, пiсля чого ïï мислення стає все бiльш
схожим на мислення дорослоï людини.
Проте основи розвитку логiчного мислення закладаються в дошкiльному
вiцi. Старшi дошкiльники здатнi оволодiти на елементарному рiвнi такими
способами логiчного мислення, як порiвняння, узагальнення, класифiкацiя,
систематизацiя i змiстове спiввiдношення [2].
Застосування методики теорiï розвязання винахiдницьких завдань на
заняттях та пiд час iгор, допомогло нам розвинути дитяче мислення,
творчiсть та вмiння приймати новi нестандартнi рiшення. Дiти охоче
чекають iнтелектуальних iгор вигадують казки , оповiдання, доводять,
аргументують свою думку. Малята стали допитливiшi, смiливiшi, вони мають
гнучке мислення, приймають смiливi рiшення, привчаються використовувати
рiзнi прийоми для досягнення мети та переборюють страх перед будь-якою
iдеєю (яка вважалася неможливою).
Новi iдеï, змiст та форма реалiзацiï теорiï розвязання
винахiдницьких завдань вимагають вiд вихователiв (педагогiв)
особливоï пiдготовки, яка нацiлює на творче ставлення до
роботи, дає можливiсть самостiйно комбiнувати методи i прийоми,
впливає на пiдвищення ефективностi навчання та виховання [6].
Дитина є субєктом виховання, самовдосконалення засобами як
навчальних програм, так i природного середовища, навколишньоï
дiяльностi, спiлкування з людьми.
Кожна хвилина перебування дитини в дошкiльному навчальному закладi це
розумно заповнений час ïï дiяльнiстю, участь у спiльнiй справi
взаємодiï з однолiтками, робота наодинцi, пiдгрупами, ми
думками, мрiями, переживаннями.
Передумовою розвитку розумових здiбностей дошкiльнят є
цiлеспрямована робота з удосконалення ïхнього логiчного мислення.
Дiти повиннi змалку вчитися, по-перше слухати читання або розповiдi
вихователiв. По-друге, важливо формувати в маленьких чомусикiв умiння
переказувати прослухане в логiчнiй послiдовностi, не переказуючи та не
випускаючи важливих епiзодiв з художнього оповiдання, казки чи iншого
лiтературного твору.
Цiлеспрямовано працюючи над розвитком логiчного мислення у дiтей ïх
можна навчити видiляти в творах iстотне, головне, порiвнювати твори ,
дiйових осiб, класифiкувати, зiставляти, знаходити ознаки подiбностi та
вiдмiнностi в предметах, явищах, робити висновки, висловлювати
своє ставлення до прочитаного, прослуханого, обєднувати
видовi поняття в родове, знаходити зайвi предмети у групi слiв,
обєднаних одним родом тощо.
З метою поглибленого розвитку логiчного мислення, виявлення та розвитку
потенцiйних можливостей дошкiльнят та молодших школярiв
розробляється система навчально-методичного матерiалу, який можна
використовувати на iнтегрованих заняттях в дошкiльному закладi з
розвитку мовлення, читання, природознавства, ознайомлення з навколишнiм.
Якщо в першi три роки життя роль у розумовому розвитку належить
сприйманню, далi зростає роль памятi та уяви. Л. Виготський з
цього приводу вказував: Якщо для дитини переддошкiльного вiку мислити
означає розбиратися у видимих звязках, то для дитини дошкiльного
вiку мислити значить розбиратися у своïх власних уявленнях [1]. Цей
перехiд до мислення у загальних уявленнях є першим вiдривом дитини
вiд чисто наочного мислення.
Протягом дошкiльного вiку вiдбувається розвиток наочно-дiйового
мислення, нерозривно повязаного з практичними дiями, та наочно-
образного, коли дитина оперує образами. Дослiдження М. Поддьякова,
Л. Венгера, Л. Парамоновоï встановили, що при використаннi
спецiальних прийомiв навчання дiтям старшого дошкiльного вiку стають
доступними узагальненi знання i способи дiй, почуття i логiчнi
операцiï, якi ранiше вважалися рисою мислення школярiв. Дiти здатнi
розумiти загальнi принципи, звязки i закономiрностi, що лежать в основi
наукових знань, пiзнавати суттєвi сторони явищ навколишнього
свiту. Разом з тим, здатнiсть до пiзнання знань у дiтей
виявляється за умови, що знання набу-ваються на конкретнiй основi,
через наочнi образи i вiдображаються у дiяльностi.
Дiти чутливi до суперечностей у своïх судженнях, вони поступово
вчаться узгоджувати ïх, мiркувати логiчно. Необхiдною умовою цього
є достатня обiзнанiсть з обєктами, про якi йдеться у
ïхнiх мiркуваннях.
Розвиток мислення дiтей дошкiльного вiку значно прискорюється,
якщо вiн вiдбувається не стихiйно, а в умовах цiлеспрямованого i
правильно здiйснюваного керування з боку дорослих за цим процесом.
Розвиток мислення тiсно повязаний iз суттєвими позитивними
зрушеннями у мовленнi дошкiльнят. Швидко зростає словниковий
запас, досягаючи до 35004000 слiв. У словнику, окрiм iменникiв та
дiєслiв, значне мiсце посiдають прикметники, займенники,
числiвники та службовi слова, згiдно з ïхнiм спiввiдношенням у
мовi, якою дитина володiє.
Основними напрямками розвитку мислення в дошкiльному дитинствi є
вдосконалення його наочно-образностi, повязаноï з уявленням
ситуацiй i ïх змiн на основi уяви, довiльноï та
опосередкованоï памятi; початок активного формування словесно-
логiчного мислення (використання понять, логiчних конструкцiй) шляхом
використання мови як засобу формування i розвязання iнтелектуальних
завдань.
У дошкiльному вiцi дитина розвязує життєвi завдання трьома
способами: наочно-дiйовим (реальне випробування властивостей предметiв),
наочно-образним (оперування конкретними образами предметiв i ситуацiй) i
завдяки логiчним судженням з опорою на поняття. Чим вона старша, тим
рiдше використовує практичнi спроби i частiше наочно-образнi, а
пiзнiше й логiчнi способи. Сучаснi дослiдження засвiдчили, що багато
особливостей мислення дошкiльнят, якi ранiше вважалися невiдємними
ознаками вiку, спричиненi умовами ïхнього життя i дiяльностi та
можуть бути змiненнi внаслiдок використання iншого змiсту i методiв
дошкiльного навчання.
Так, конкретнiсть дитячого мислення зникає, поступаючись мiсцем
узагальненим формам суджень, якщо дитину ознайомлюють не з окремими
предметами та ïхнiм властивостями, а iз загальними звязками i
закономiрностями явищ дiйсностi. Дiти 56 рокiв легко засвоюють знання
про деякi загальнi фiзичнi властивостi, стани тiл, про залежнiсть будови
тiла тварин вiд умов ïхнього iснування, про спiввiдношення цiлого i
частин, тощо, використовуючи цi знання у своïй розумовiй
дiяльностi. За вiдповiдних умов навчання (поетапного формування
розумових дiй) дошкiльники оволодiвають поняттями i способами логiчного
мислення [5]. Отже, можливiсть опанувати у дошкiльному вiцi логiчнi
операцiï, здатнiсть до засвоєння понять не означає, що
це повинно бути основним завданням розумового виховання дiтей. Ним
є розвиток наочно-образного мислення, для якого дошкiльний вiк
найбiльш сенситивний i який має велике значення для майбутнього
життя, оскiльки є невiдємною складовою будь-якоï
творчоï дiяльностi.
Дослiдження розвитку дитячого мислення переконують, що головним його
показником може служити рiвень сформованостi дiй образного i логiчного
мислення: як оволодiває дитина схематизованими уявленнями
(образне) та дiями видiлення i спiввiднесення iстотних параметрiв
обєктiв (логiчне мислення).
Подальшого вивчення потребує проблема теоретичного
обґрунтування педагогiчних засад розвитку логiчного мислення у
старших дошкiльникiв; доведення залежностi ефективностi розвитку
логiчного мислення дошкiльникiв вiд особливостей органiзацiï навчально-
iгровоï дiяльностi в умовах особистiсно-орiєнтованого
навчання; взаємозвязку мiж дошкiльними навчальними закладами i
школами.
Iнна Любченко
Аспiрант
