Вертепна драма

Вертепна драма побутувала в рiзних формах. Поряд iз живим вертепом, де
всi ролi виконували перевдягненi люди, iснував ляльковий вертеп, в якому
ролi персонажiв виконували ляльки, у народному середовищi Вертеп мав
назву шопка. Шопкою називали виготовлену малу сцену iз замкнутим
простором у формi хатинки (вона часто дiлилась на меншi яруси, що давало
змогу одночасно вiдтворювати дiю, яка вiдбувалась у рiзних мiсцях). Цей
простiр мiг дiлитись на небо, землю та пiдземелля, або на Бет
леєм, де народився Iсус, та палац царя Iрода. На такiй сценi
розiгрувалось лялькове дiйство, а пiсля його завершення ляльки
складались у шопку, яка водночас служила зручною скринькою для ïх
перевезення. Як зазначає I. Франко, донедавна ще держалася в науцi
думка, що лялькова драма була наслiдуванням, копiєю, найчастiше
пародiєю дiйсноï драми з живими акторами. Зiбранi i
розслiдженi в новiших часах факти показали повну незалежнiсть лялькового
театру вiд живого i далеко бiльшу давнiсть лялькового109. Нерiдко сцени
вертепноï драми супроводжувались колядками або церковно-
християнськими пiснями. Значна частина з них (зокрема з мотивами плачiв
Рахiлi за дiтьми) перегукується iз похоронними голосiннями. Отже,
розглядати календарно-обрядову творчiсть зимового циклу потрiбно лише у
нерозривнiй єдностi слова та дiï з урахуванням ïï
мiфологiчноï основи, символiчно-магiчного значення та пiзнiших
нашарувань, якi увiйшли в усi жанри усноï народноï творчостi .