Босяк новий герой у росiйськiй лiтературi

Наприкiнцi XIX столiття в росiйськiй лiтературi з'являється новий
герой — босяк, людина, вiдкинута суспiльством, iзгой, доля якого
нiкого не цiкавить. Такий герой зображується в реалiстичних
оповiданнях М. Горького. Художник малює образ босяка неоднозначно,
вiн намагається виявити причину, по якiй герой опустився на дно
суспiльства. Письменника цiкавить внутрiшнiй мир, почуття, переживання
босяка, вплив соцiального стану на нього свiтовiдчування
Горький розглядає й дослiджує стан незгоди героя iз самим
собою, причину його певного поводження
Одним з раннiх реалiстичних добуткiв М. Горького є оповiдання
Коновалiв, у якому повествуется про долю босяка Олександра Iвановича
Коновалова. Головний герой був прекрасним пекарем, дiйсно талановитим у
своïй справi, але в силу однiєï особливоï риси
свого характеру, а саме меланхолiï, почуття туги, так такий, що
неможливо в ту пору жити , i геть усе… огидне , а герой сам собi
стає в тягар, вiн кидає всi й iде бродяжити. Пiзнiше
Коновалiв вертається, i тут вiдбувається його перша зустрiч
iз оповiдачем, яким є пiдручний пекаря. Автор неоднозначно
зображує свого героя, починаючи з портретноï характеристики й
кiнчаючи мiркуваннями й учинками персоналу
По костюму це був типовий босяк, по особi — слов'янин —
таким з'являється перед нами Коновалiв уперше. Гiркий
порiвнює його з богатирем i в той же час пише про те, що Коновалiв
усе ще залишався дитиною у своєму сприйняттi миру
Дитина ти, Сашко; не розумiєш ти нiчого, — говорила
героєвi Вiра, .. .велика людина з ясними очами дитини —
таким його бачила оповiдач, тобто вiн зберiг щирiсть, довiрливiсть,
здатнiсть бачити гарне у всiм, вiру в добро, у людей i в них моральнiсть
Коновалiв — босяк, i, здавалося б, повинен почувати себе
скривдженим, обдiленим, повинен обвинувачувати у всiх своïх
нещастях, а тому бути вороже настроєним до суспiльства, що изгнали
його, але цього не вiдбувається, навпроти, головний герой, на
превеликий подив оповiдача, з таким легким духом видiляє себе з
життя в розряд людей, для неï не потрiбних i тому пiдметiв
викорiнюванню, уважав, що у всьому безладдi особистого життя було
винувато тiльки вiн сам. Подiбнi мiркування свiдчать про здатнiсть героя
до самоаналiзу, що видiляє його iз загальноï маси босякiв пiд
окрему статтю. Коновалова також характеризує вiдмiнне вiд думки
багатьох iнших представникiв його соцiального класу вiдношення до
природи, жiнкам, освiтi (утворенню). Так, наприклад, герой розповiдав
про купчиху, з якоï розстався: ..,босяк розповiдає про жiнку
в скептичному тонi, з масою подробиць, якi принижують ïï,
…але сумний i м'який тон (Коновалова) при спогадi про купчиху
— тон винятковий.
Герой оповiдання Горького харчує величезний iнтерес до книг, часто
просить оповiдача почитати йому. Коновалiв щиро вiрить у подiï, що
вiдбуваються в книзi, часом навiть почуваючи себе ïх учасником
Протягом усього оповiдання оповiдач i головний герой мiркують на багато
тем, пов'язанi з босякуванням, тим самим виявляючи своï точки зору
вiдносно ïх. Таким чином, ми можемо говорити про те, що Коновалiв
здатний на фiлософськi мiркування. Персонаж оповiдання не обмежений i
може бачити щиру причину певного поводження босяка й формування його
особливого мислення. Коновалiв говорить про походження схильностi босяка
до неправди, обману, вигадуванню рiзних iсторiй, до перебiльшення яких-
небудь подiй, що вiдбувалися з ним. Справа в тому, що так простiше жити,
якщо в людини в життi не було нiчого гарного, — вiн адже нiкому не
ушкодить, коли сам для себе видумає якусь казку, та й стане
розповiдати ïï за минуле. Розповiдає… i сам собi
вiрить, …ну йому й приємно.
Здавалося б, перед нами дiйсно гарна людина, що заслуговує
кращоï долi (частки), однак у чому причина невпорядкованостi його
життя, де шукати джерела його меланхолiï й туги, якi в остаточному
пiдсумку привели його до самогубства?
Не знайшов я крапки моєï… Шукаю, тужу, — не
знаходжу… — такий пiдсумок мiркувань Коновалова, такий
вiдповiдь на заданий вище питання. . В оповiданнi Двадцять шiсть i одна
Горький також розглядає образ босяка, але вже виявляє його
негативнi якостi. У добутку повествуется про двадцят шiст пекарiв,
свiтовiдчування, почуття, поводження яких подаються автором як
свiтовiдчування один людини. Це досягається за допомогою
використання Горьким величезноï кiлькостi займенникiв ми, всi i
узагальнюючих слiв: спiвають всi 26; ми все оберталися й радiсно
дивилися; хтось iз нас смикнув Таню за рукав кофти.
У цьому полягає новаторство Горького. Однак дана єднiсть не
є ознакою гармонiï й взаєморозумiння мiж людьми, воно
виявляє безликiсть, обмеженiсть пекарiв, вiдсутнiсть
iндивiдуальностi в кожного з них. В оповiданнi зображується
картина неправильно влаштованого життя, через яку в людинi губиться
духовний початок. Подiбна ситуацiя розглядається й в оповiданнi
Дружини Орлови. Тут також у силу жахливих умов життя, у силу
ïï невпорядкованостi валять взаємини мiж чоловiками
Орловими, вiдбувається розлад у ïхньому сiмейному життi.
Григорiй i Матрена Орлови любили й пишалися один одним, …але
ïм було нудно жити, у них не було вражень i iнтересiв, якi…
задовольняли б природну людську потребу людини — хвилюватися,
думати, — взагалi жити. Вони були занадто зануренi в роботу, у
рiшення проблем, пов'язаних з повсякденним життям, що стали жебраками
духом людьми, як, втiм, i всi ïх сусiди
Вплив зовнiшнiх обставин на особисте життя героïв
пiдтверджується ще й тим фактом, що пiсля того як чоловiки Орлови
влаштувалися на роботу в лазарет (госпiталь), у ïхньому життi
вiдбулися значнi змiни. Григорiй перестав бити свою дружину, кинув пити,
але, як ми довiдаємося трохи пiзнiше, ненадовго.
Для кожного перiоду часу характерний свiй тип героя, i лiтература ,
покликана вiдбивати всi явища реальностi (повсякденного життя людини),
дослiджує особливостi характеру новоï людини
Горький не тiльки показав жертв несправедливого суспiльного лада, але
глибоко проникнув у ïхню психологiю, розкрив iндивiдуальну
своєрiднiсть особистостi кожного, навiть самого забитоï
людини. Вага життя й боротьба за iснування спотворюють психiку людей,
породжують у них злiсть, жорстокiсть, хитрiсть. Але у творах Горького
з'явилися й люди, якi високо цiнують людське достоïнство,
протестують проти приниження, неправди й несправедливостi
Яскравий приклад впливу, що калiчить, миру капiталу на душу людини даний
Горьким в оповiданнi Челкаш.
Сильний, роботящий i, у загальному-те, непоганий хлопець Гаврило
змушений податися на заробiтки в мiсто. Пiсля важких сiльських робiт
Гаврилу здається, що мiським усе дiстається легко.
Зустрiвшись iз бурлакою, злодiєм i п'яницею Челкашом, вiн
знаходить у його особi помiчника, заступника, учителi життя. Гаврило
почував себе роздавленим цiєю похмурою тишею й красою й почував,
що вiн хоче скорiше бачити хазяïна.
Гаврилу потрiбнi грошi, вiн спочатку згодний на все заради наживи, але,
переживши звiрячий страх, втрачає залишкiв того людського, що було
в його душi. Хвилювання цiєï ночi вигризли, нарештi, з нього
все людське. Гаврило забув, що Чiл-Каш його кормил, дав притулок, як сам
Гаврило клявся йому у вiчнiй дружбi. Зараз вiн почував тiльки небезпеку,
що нiс у собi ця людина i яка виходила на нього, Гаврила. Але
довiдавшись про грошi, якi обiцяє Челкаш, Гаврило
погоджується на всi, навiть душу загубити. Немає в цьому
хлопцю нiяких принципiв. Заради наживи вiн готовий убити свого
подельника, навiть намагається це зробити, а коли не
вдається, Гаврило принижується й плазує перед
Челкашом: Зроби добру справу! Пропащий адже ти… Немає тобi
шляхи. А я б — ох! Дай ти ïх менi!
Босяк i злодiй, контрабандист i п'яниця, Челкаш виявляється
морально вище й шляхетнiше цього селянського хлопця, що мрiє
розбагатiти, вкласти грошi в господарство. Але засобу, який вiн хоче
домогтися своєï, може бути, гарноï мети, низки. Навiть
Челкашу став огидний цей користолюбець, жалюгiдний i незначний
- На! Жери…- крикнув вiн, тремтячи вiд порушення, гостроï
жалостi й ненавистi до цього жадiбного раба. I, кинувши грошi, вiн
вiдчув себе героєм
Челкаш здивований низькiстю, до якоï може впасти людина. Хiба через
грошi можна так мучити себе? …За п'ятак себе продаєте! Цей
бурлака вiдрiзняється шляхетнiстю й почуттям власного
достоïнства, але вiн не герой, обранець долi, а скорiше така ж
жертва цього бездушного й жадiбного миру, як Гаврило. У статтi Бесiди
про ремесло Горький прямо засудив босякування, говорячи, що нiяких надiй
на нього не покладав. Що ж стосується анархiзму босякiв, то
письменник рiзко засудив його в легендi про Ларре. В оповiданнях про
босякiв письменник наочно показав безсилля ïхнього анархiзму й
стихiйного протесту