НАГОЛОС. ВИДИ НАГОЛОСУ

Наголос — це посилення голосу на одному зi складiв слова. Такий
склад називають наголошеним. Решта складiв у словi є
ненаголошеними. Рiзновиди наголосу:
1. Словесний (видiлення одного зi складiв слова): пiзнання, одинадцять,
документ, донька, дочка, псевдонiм, всерединi, лiтопис.
2. Логiчний (видiлення важливого за змiстом слова або словосполучення в
реченнi): Улiтку (а не взимку) ми вiдпочивали в горах. Улiтку ми
вiдпочивали (а не працювали) в горах. Улiтку ми вiдпочивали в горах
(а не на морi). Улiтку ми (а не хтось iнший) вiдпочивали в горах. Як
бачимо, змiнюючи логiчний наголос, ми надаємо висловленню
рiзних смислових вiдтiнкiв.
Звернiть увагу! Зi змiною мiсця логiчного наголосу може змiнюватися
змiст повiдомлення: Ти краще вивчи вiрш. Ти краще вивчи вiрш.
3. Фразовий (видiлення кiнцевого слова фрази, що пiдкреслює
завершенiсть висловлення):
Редагування тексту слiд закiнчити сьогоднi.
Примiтка. Як рiзновид логiчного розрiзняють ще й емфатичний наголос,
який додає видiленому слову емоцiйного забарвлення.
Виражається подовженням наголошеного голосного чи приголосного:
Роз-з-у-у-умннй же ти\ Сха-менi-i-iться ж\
В украïнськiй мовi наголос динамiчний (наголошений склад звучить
сильнiше i тривалiше), вiльний (рiзномiсний, тобто постiйно не
закрiплений за певним складом, як, скажiмо, у польськiй, угорськiй,
французькiй, чеськiй мовах) iрухомий (при словозмiнi може переходити з
одного складу на iнший: книжка — книжки, трава — трави).
Часто наголос виконує смислорозрiзнювальну функцiю.
Наголос розрiзняє в словах:
Лексичне значення Граматичнi форми
Атлас (збiрник географiчних карт) i атлас (блискуча тканина) озера (Р в.
одн.) i озёра (Н. в. мн.), пiснi (Р в. одн.)iшснi(Н. в. мн.)
Орган (частина органiзму) й орган (музичний iнструмент) скликати (док.
вид дiєсл.) i скликати (недок. вид дiєсл.)
Плачу (вiд плакати) i плачу (вiд платити) батькiв (кого?, iмен.) i
батькiв {чий?, прикм.) — рiзнi частини мови
Вигода (користь) i вигода (зручнiсть) дзвони (iмен.) i дзвони
(дiєсл.)
Звернiть увагу! Саме за допомогою наголосу розрiзняють особовi iмена по
батьковi та прiзвища, що мають спiльний корiнь: Григорович —
Григорович, Максимович — Максимович, Прдкопович —
Прокопович, Юхимович — Юхимович. Як видно, у прiзвищах наголошеним
є суфiкс — двич. Змiна наголосу в заперечних займенниках, що
в непрямих вiдмiнках уживаються з прийменниками, впливає на
значення слова: нi з ким (немає з ким) — нi з ким (iз жодною
людиною); нi за що (немає за що) — нi за що (нi за яку
цiну), але правопис цих слiв залишається сталим.
Бiльшiсть слiв нашоï мови мають один наголос — основний
[мати]. У складних i складноскоро-чених словах, окрiм головного,
видiляють ще побiчний наголос (один або кiлька, що позначають значком
[']): працелюбний, сiльгдсппродукти, двадцятип'ятитисячний. В
односкладових словах наголос не ставлять.
Примiтка. Службовi частини мови (прийменник, сполучник, частка), як
правило, не наголошуються. Приєднуючись до попереднiх або
наступних наголошених слiв, вони утворюють так зване фонетичне слово: на
роботу, хай читає, вiн i вона.
ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ!
Деякi слова мають подвiйний наголос: байдуже, завжди, корисний, мабуть,
первiсний, помилка, простий, також ТОЩО.
Порушення акцентуацiйних норм украïнськоï мови виникає
через уплив iнших мов, зокрема росiйськоï, та мiсцевих говiрок.
Порiвняйте:
Украïнська мова Росiйська мова Украïнська мова Росiйська мова
Вiльха ольха новий новий
Олень олень близький блйзкий
Дрова дрова кухонний кухонний
Фартух фартук приятель приятель
Перепис перепись блiдий бледний
Колесо колесо оптовий оптовий
Спина спина товпитися толпйться
Середина средйна беремо берем
Одинадцять одйннадцать ненавидiти ненавйдеть
У всiх складних чи сумнiвних випадках щодо наголошення слiв треба
звертатися до словникiв, зокрема до спецiалiзованого словника наголосiв,
орфоепiчного, орфографiчного, тлумачного, де зазвичай слова подаються з
наголосами.