Твiр-роздум про кохання

Як людина, повна енергiï, сили i завзяття, П. Тичина (романтик за
своïми переконаннями), жив пiд безлiччю вражень, переживань,
уявлень. Часто натхнення приносило як радiснi, так i сумнi рядки, часто
не зрозумiлi пересiчному читачевi. Поезiя О люба Iнно.. —
результат внутрiшнього розладу, порожнечi пiсля розриву з коханою.
З бiографи письменника мн знаємо, що в раннiй юностi вiн
закохався одночасно удвох сестер, двох красунь з родини Коновалiв, якi
мешкали у Чернiговi, — Полiну та Iнну. Охоплений iнтимними
переживаннями, поет все ж надавав перевагу Полiнi, але та не вiдповiдала
йому взаємнiстю, Нероздïлене кохання стало великим
потрясiнням. V душi поета злилися воєдино радощi й туга особистого
життя. I, можливо, саме в цей момент вiн побачив дiвчину, як а нагадала
йому Полiну. Зустрiч викликала спогади, що потiм лягли на паперi в
образах. Таких образiв три. Перший — лiричне я поета. Одним
коротким словом автор характеризує стан своєï душi
— самк Iншi два образи — Вiкно i Снiги. Як розумiти сутнiсть
образiв, переданих називними реченнями? З поняттям вiкно пов'язаний
цiлий ряд асоцiацiй. Вiкно — проєм у будiвлi, через який до
хати потрапляє свiтло; засiб єднання людини зi свiтом;
образ, що асоцiюється з розлукою (проводжаючи когось, ми дивимося
у вiкно). Снiги”- (слово образ повторюється у першiй строфi
аж чотири рази) — це символ холоду”‘ на душi,
викликаного нещасливим коханням. Привертають увагу i викликають невнi
асоцiацiï неологiзми, використанi автором з метою якомога точнiше
передати чистоту, неповторнiсть, щирiсть першого кохання: дитинно,
злотоцïнно. Питальне речення — Любив? — дещо
насторожує. Можливо, не було справжнiм, iснувало лише у мрiях? Як
i все на свiтi, кохання поета швидкоплинно минуло i знову снiги, снiги,
снiги….