Пригоди Робiнзона Крузо роман-iсторiя людськоï особистостi

З властивий йому схильнiстю до мiстифiкацiï Дефо видав свiй перший
роман за мемуари самого Робiнзона, тим самим репрезентував свого героя
читачам як особистiсть сповна реальну. Саме так спочатку Робiнзона i
сприймали сучасники. Втiм, для цього були певнi пiдстави, оскiльки
поштовхом, а багато в чому i пiдгрунтям для створення роману став нарис
Iсторiя Олександра Селькiрка, опублiкована в 1713г. в журналi
Англiєць. У ньому мова йшла про реальний разi: матрос Селькiрк
посварився з капiтаном корабля i його висадили на островi Хуан
Фернандес, де той провiв у цiлковитiй самiтностi чотири мiсяцi. Вiн мав
при собi запас продукт на один день, кiлька фунт тютюну, кремнеевих
рушниць, фунт пороху, кремiнь i кресало, сокиру, казанок, робочий костюм
i постiль, кiлька книг духовного змiсту, книг про навiгацiю i деякi
математичнi прилади.
Спочатку Селькiрк впав у вiдчай i важко переживав усамiтнення, але з
часом, обжившись на островi, вiн змiцнiв духом i життя стала для нього
настiльки дивно приємною, що нiякi хвилини не вважав вiн за тягар.
Вiн ïв м'ясо черепах, козлятину; коли одяг його зносилася, вiн
одягався в одяг з козячих шкiр. Вiн молився Богу, цiлком примирився зi
своєю долею, i життя для нього стала такою ж радiсною, як ранiше
була сумною. Повернення на велику землю не зробило Селькiрка щасливiшим.
Нарис закiнчується повчальним висновком: Найщасливiший той, хто
обмежує своï бажання лише природними потребами; у того ж, хто
розпалює своï примхи, потреби зростають разом з багатством.
Представлений у нарисi Стiла факт трансформувався у творчостi Дефо в
розгорнутий розповiдь, Який приваблював не лише цiкавою фабулою, а i
фiлософським змiстом. Iсторiя Робiнзона переростає в алегоричне
зображення людського життя як такого. У певному сенсi герой Дефо
близький кожному. I очевидно, саме тому, закiнчуючи свiй роман, i сам
Дефо приходить до думки про те, що всi, змальоване в його книзi, вiн
пережив особисто. Про це вiн розповiдає у заключнiй частинi
Робiнзона Крузо, зiставляючи своє життя з долею Робiнзона:
Пригоди Робiнзона Крузо — схема справжнього життя двадцяти восьми
рокiв, проведених у найбiльш блукацькоï, самотнiх i сумних
обставин, якi коли-небудь випадали людинi. За цей час я прожив довге i
дивне життя-в постiйних бурях, в боротьбi з найбiльш поганим виглядом
дикунiв i канiбалiв … Я випробував всяких насильств i гноблення,
несправедливих докорiв, людського зневаги, нападу диявола, небесних
покарань i земноï ворожнечi; побачив незлiченнi знущання фортуни ,
побував у рабствi гiршому за турецьке, врятувався за допомогою такого ж
вдалого плану, як той, що окреслений в iсторiï Ксур., потрапляв у
море лиха, знову рятувався i знову гинув … Одне слово, немає
в уявнiй iсторiï жодноï обставини, яка не було б законним
натяком на iсторiю справжню .
Розповiдь у романi ведеться вiд iменi Робiнзона. Його простота i
нехитрим, довiрливiсть тону створюють iлюзiю абсолютноï
достовiрностi того, що вiдбувається. Класично просте початок
твору: Я народився в 1632 роцi в мiстi Йорку в заможнiй родинi … У
цьому стилi розповiдь буде тривати до самого кiнця. Сила впливу роману
— в правдоподiбностi.
Робiнзон втiлює просвiтницькi уявлення про природний людину в
ïï взаєминах з природою. Вперше в лiтературi
розвивається тема творчоï роботи. Саме робота допомогла
Робiнзону залишитися людиною. Опинившись у цiлковитiй самiтностi, герой
Дефо з властивою йому невтомнiстю i дiловитiстю працює над
виготовленням предметiв домашнього вжитку, видовбує човен,
вирощує i збирає свiй перший урожай. Долаючи безлiч
труднощiв, вiн опановує рiзними ремеслами. У детальнi подробицi
змальовано виготовлення кожноï речi, кожен етап трудового процесу.
Дефо спонукає читача спостерiгати з неослабною увагою за
напруженою роботою думки i спритних рук Робiнзона. У всьому
проявляється дiловитiсть i здоровий глузд героя. Його релiгiйнiсть
i побожнiсть об'єднуються з практицизмом дiлка. Будь-яка справа
вiн починає з читання молитви, не розлучається з
Бiблiєю, але завжди i у всьому керується iнтересами вигоди.
Вiн з цiлковитою неупередженiстю, нiби кредитор, всi спiвставляє i
зважує, а у своєму щоденнику, який веде з властивою йому
ретельнiстю, вiн придiляє спецiальну увагу пiдведенню балансу
позитивних i негативних сторiн свого положення:
… Нiби кредитор i боржник, я подiлив сторiнку навпiл i написав по
лiву сторону погано , а по праву сторону добре , i ось що у мене вийшло:
Погано
Мене закинуло на жахливий, безлюдний острiв, i в мене немає
жодноï надiï звiльнитися. Я iзольований вiд усього людства; я
вiдлюдник, вигнанець з людського суспiльства.
Добре
Але я залишився живий, хоча мiг би й потонути, як всi моï
супутники.
Але я не помер через голод i не загинув у цьому пустельному мiсцi
…
Характер Робiнзона розкривається i в його спiлкуваннi з П'ятницею.
У цьому молодому дикунi, якого вiн врятував вiд смертi, Робiнзон хоче
бачити свого вiдданого слугу. Недарма перше слово, яке вiн вчить його
вимовляти, — пан. Робiнзону потрiбен слухняний помiчник, йому
приємно вiд смиренноï вдячностi, безмежноï вiдданостi i
покiрностi П'ятницi. Але, дiзнавшись його ближче, Робiнзон
розумiє, що п'ятниця нi в чому не поступається йому.
Дефо — майстер описiв. Вiн створює яскравi картини
пiвденноï природи, передає своєрiднiсть кожноï
пори року, чудовi його опису моря. I назавжди в пам'ятi
залишається портрет Робiнзона, одягненого в камзол i штани до
колiн, високу хутряну шапку i зi зробленим з козячоï шкiри
парасолькою над головою; назавжди зберiгається в душi пережите
разом з Робiнзоном вiдчуття страху i надiï, коли на прибережному
пiску вiн побачив ноги людини .
Друга i третя частини Робiнзона Крузо i за глибиною змiсту, i за
художнiми вартостями поступаються першiй. У них мова йде про життя та
справи Робiнзона пiсля того, як вiн покинув острiв, — про його
торгових подорожах до Iндiï, Китай i Сибiр, про органiзацiю ним
колонiй поселенцiв на тому островi, де колись вiн жив самотою. Робiнзону
доводиться долати багато перешкод, тим не менш тепер це вже не стiльки
пригоди, скiльки дiловi авантюри, торговельнi угоди i спекуляцiï,
та й сам Робiнзон змальований як спритний пiдприємець i дiлок.
Третя частина роману мiстить дидактичнi роздуми Робiнзона про життя.
В iсторiю лiтератури Дефо увiйшов як автор Робiнзона Крузо, як творець
просвiтницького реалiстичного роману. Вiн писав для широких кiл читачiв.
Його безсмертний Робiнзон Крузо стоïть в одному рядi з найбiльшими
творами свiтовоï лiтератури.