Заздрiсть

Одним iз негативних почуттiв, на жаль, властивих людинi, є
заздрiсть. Менi здається, мало хто з нас може похвалитися тим, що
нiколи не хотiв мати такий же гарний одяг, чи велосипед, чи друга, чи
оцiнку, як, наприклад, в однокласника. Думаю також, не всi здатнi щиро
порадiти ЗII того, хто в чомусь кращий, талановитiший, сильнiший. Таких
прикладiв може бути безлiч, i всi вони свiдчать про те, що кожному з нас
бiльшою чи меншою мiрою властиве це почуття. Хороше воно чи погане?
Напевно, все ж таки негативне, бо навiть у Бiблiï заздрiсть
називається смертельним грiхом. Заздрiсна людина приречена на
самотнiсть. А це, зрештою, призводить до духовного падiння,
вiдокремлення вiд суспiльства взагалi. Заздрiсть може звузити коло
друзiв, зупинити наше моральне вдосконалення. Люди, найбiльш схильнi до
заздростi, є, з одного боку, амбiцiйними, а з iншого —
боягузами. Вони бояться визнати, що хтось кращий та успiшнiший. Обурення
через те, що iнша людина, так само як i ти, має право на
матерiальний добробут, на пизнання, успiх, є невиправданим ницим
почуттям. Колись один фiлософ сказав: Заздрiсть плаче за тих, хто
радiє, i радiє за тих, хто плаче.
Заздрiсть завжди є недоброю, а тому нiколи не приносить нiчого
хорошого нi тому, хто ïï вiдчуває, нi тому, хто
ïï викликає. Слiд позбутися цього невдячного почуття,
навчитися зосереджуватися не на комусь, а в першу чергу на собi. Коли
думки зайнятi власним добробутом, професiиним зростанням i особистим
життям узагалi, часу та й потреби заздрити iншим немає. Передусiм
варто пишатися тим, яким є ти i що ти маєш. Людина впевнена
й самодостатня нiколи не заздритиме чужому i завжди буде шанована в
суспiльствi.