Заздрiсть

Одним iз негативних почуттiв, на жаль, властивих людинi, є заздрiсть. Менi здається, мало хто з нас може похвалитися тим, що нiколи не хотiв мати такий же гарний одяг, чи велосипед, чи друга, чи оцiнку, як, наприклад, в однокласника. Думаю також, не всi здатнi щиро порадiти ЗII того, хто в чомусь кращий, талановитiший, сильнiший. Таких прикладiв може бути безлiч, i всi вони свiдчать про те, що кожному з нас бiльшою чи меншою мiрою властиве це почуття. Хороше воно чи погане? Напевно, все ж таки негативне, бо навiть у Бiблiï заздрiсть називається смертельним грiхом. Заздрiсна людина приречена на самотнiсть. А це, зрештою, призводить до духовного падiння, вiдокремлення вiд суспiльства взагалi. Заздрiсть може звузити коло друзiв, зупинити наше моральне вдосконалення. Люди, найбiльш схильнi до заздростi, є, з одного боку, амбiцiйними, а з iншого — боягузами. Вони бояться визнати, що хтось кращий та успiшнiший. Обурення через те, що iнша людина, так само як i ти, має право на матерiальний добробут, на пизнання, успiх, є невиправданим ницим почуттям. Колись один фiлософ сказав: Заздрiсть плаче за тих, хто радiє, i радiє за тих, хто плаче.
Заздрiсть завжди є недоброю, а тому нiколи не приносить нiчого хорошого нi тому, хто ïï вiдчуває, нi тому, хто ïï викликає. Слiд позбутися цього невдячного почуття, навчитися зосереджуватися не на комусь, а в першу чергу на собi. Коли думки зайнятi власним добробутом, професiиним зростанням i особистим життям узагалi, часу та й потреби заздрити iншим немає. Передусiм варто пишатися тим, яким є ти i що ти маєш. Людина впевнена й самодостатня нiколи не заздритиме чужому i завжди буде шанована в суспiльствi.