Повернення в Брайдсхед

Повернення в Брайдсхед, що сам автор характеризував як некролог приреченому вищому клану Англiï. Основний змiст його становлять спогади художника Чарльза Райдера, наведеного дорогами вiйни в маєток маркiзiв Марчмейнов Брайдсхед. де вiн провiв кращi днi своєï юностi. Марчмейни не тiльки аристократи, але й католики, i це не випадково, тому що саме в перiод створення роману В у релiгiï й середньовiччi бачив осередок непорушних чеснот i неминущих духовних цiнностей
Повернення в Брайдсхед — одне iз самих католицьких добуткiв В. Однак католицизм Брайдсхеда виявляється релiгiєю нескiнченних страждань i безглуздих жертв: фанатична релiгiйнiсть староï маркiзи не принесла щастя нi ïй самоï, нi ïï близьким. Складнi багаторiчнi зв'язки й прихильностi атеïста Райдера до сiм'ï Марчмейнов — дружба iз Себастианом, любов до Джулии — зрештою приводять i його до прийняття ïх вiри Письменник навмисно намагається не пояснювати цей учинок Райдера, у якому найменше вгадуються релiгiйнi мотиви. Тремтячий вогник лампадки, що горить у вiйськовi роки в каплицi Брайдсхеда, символiзує для Райдера насамперед мiцнiсть, непорушнiсть естетических цiнностей минулого, що так залучали його ще з юностi, а не ту закрепощенность почуттiв, що несе исповедиваемий ледi Марчмейн католицизм. Роман також дозволяє говорити про сполучення сатири й лiрики у творчостi И. В.
Сатиричнi фарби письменник знаходить i для маркiзи Марчмейн, i для старшого ïï сина Брайди, самого тупого й незначного iз всiх Марчмейнов. Але, як i колись, усього ненависнiше письменниковi тi, хто по своïй натурi є заповзятливими й ухватистими буржуа, навiть якщо в ïхнiх жилах тече аристократична кров. Аристократку Селию, що була дружину Райдера, i безрiдного вискочку Рекса Моттрема, що був чоловiка Джулии, зближають неутолимая спрага багатства, слiпа жорстокiсть i повна щиросердечна глухота. I при всiм цьому ïм властиво дивне вмiння завжди пристосуватися до обставин i бути на поверхнi життя