Повернення в Брайдсхед

Повернення в Брайдсхед, що сам автор характеризував як некролог
приреченому вищому клану Англiï. Основний змiст його становлять
спогади художника Чарльза Райдера, наведеного дорогами вiйни в
маєток маркiзiв Марчмейнов Брайдсхед. де вiн провiв кращi днi
своєï юностi. Марчмейни не тiльки аристократи, але й
католики, i це не випадково, тому що саме в перiод створення роману В у
релiгiï й середньовiччi бачив осередок непорушних чеснот i
неминущих духовних цiнностей
Повернення в Брайдсхед — одне iз самих католицьких добуткiв В.
Однак католицизм Брайдсхеда виявляється релiгiєю
нескiнченних страждань i безглуздих жертв: фанатична релiгiйнiсть
староï маркiзи не принесла щастя нi ïй самоï, нi
ïï близьким. Складнi багаторiчнi зв'язки й прихильностi
атеïста Райдера до сiм'ï Марчмейнов — дружба iз
Себастианом, любов до Джулии — зрештою приводять i його до
прийняття ïх вiри Письменник навмисно намагається не
пояснювати цей учинок Райдера, у якому найменше вгадуються релiгiйнi
мотиви. Тремтячий вогник лампадки, що горить у вiйськовi роки в каплицi
Брайдсхеда, символiзує для Райдера насамперед мiцнiсть,
непорушнiсть естетических цiнностей минулого, що так залучали його ще з
юностi, а не ту закрепощенность почуттiв, що несе исповедиваемий ледi
Марчмейн католицизм. Роман також дозволяє говорити про сполучення
сатири й лiрики у творчостi И. В.
Сатиричнi фарби письменник знаходить i для маркiзи Марчмейн, i для
старшого ïï сина Брайди, самого тупого й незначного iз всiх
Марчмейнов. Але, як i колись, усього ненависнiше письменниковi тi, хто
по своïй натурi є заповзятливими й ухватистими буржуа, навiть
якщо в ïхнiх жилах тече аристократична кров. Аристократку Селию, що
була дружину Райдера, i безрiдного вискочку Рекса Моттрема, що був
чоловiка Джулии, зближають неутолимая спрага багатства, слiпа
жорстокiсть i повна щиросердечна глухота. I при всiм цьому ïм
властиво дивне вмiння завжди пристосуватися до обставин i бути на
поверхнi життя