Острог

Серед просторих болiт, оточений водами Горинi й Бiлiï, обступлений
довкруги великими лiсами, був заснований Острог столиця першого руського
вельможi князя Костянтина Костянтиновича Острозького, на той час
киïвського воєводи. Його iм'я надавало великого значення
мiсту, яке князь Костянтин на старостi лiт обрав собi за столицю. Роль
мiста на той час притемнювало в життi Украïни важливiсть самого
золотоверхого Києва. За плечима могутнього князя всi тут жили
безпечно.
Князь вимагав лише одного: щоб йому вiрно служили й у разi потреби були
готовi до боротьби з ворогом, хто б вiн не був. Князь Костянтин був
хорошим адмiнiстратором свого величезного майна. Через те вiн багатiв
щодня, щогодини. Його рiчнi доходи становили дванадцять мiльйонiв.
Спочатку Острог дiлився на три частини: княжий замок, мiсто i передмiстя
Застав'я.
Замок стояв на узгiр'ï, з трьох бокiв оточений водою, пишався на
всю околицю, i його здалека було видно. Складався з двох
Поверхiв i пiдземелля, яке було подiлене на дев'ять кiмнат. Тут мiстився
скарб князя: бочки з дукатами i срiбними монетами, скринi з ломаним
золотом i срiблом, дорога зброя, кована золотом i срiблом, дорогi
турецькi сiдла й убори на коней. Усе це коштувало великих грошей. Над
тим пiдземеллям мешкала княжа служба. Тут були також кiмнати для
приïжджих шляхти, державцiв i прихильникiв князя, якi частенько
навiдувалися до Острога бити князевi чолом. З великих сiней сходи вели
вище, де мешкав сам князь. Зважаючи на зовнiшню пишноту замку, славу i
багатства князя, здавалося, що в хоромах панує велика розкiш. Хто
так думав, мусив розчаруватися, увiйшовши сюди. Яка простота на перший
погляд! Невелика кiмната з двома вiкнами, дерев'яний стiл, а бiля нього
дерев'яне крiсло, оздоблене чорним сап'яном. Пiд стiною просте лiжко,
вузьке, укрите ведмежою шкурою. На стiнi одна iкона, а пiд нею княжа
шабля. У кутi кахельна пiч з комином, у якому горiв безустанку вогонь,
бо в мурах було холодно й сиро. Крiм княжого крiсла, не було нiчого
iншого, бо тим гостям, яких князь тут приймав, не вiльно було в його
присутностi сiдати.
З тiєï княжоï кiмнати, яка була i його спальнею, вели
дверi до дальнiх кiмнат, краще прибраних, де князь приймав знатних
гостей.
З правого боку вiд сiней був вхiд до ïдальнi. Тут стояли довгi та
широкi дубовi столи зi стiльцями, а пiд стiною великих розмiрiв шафа,
наповнена багатим столовим начинням. На стiнах висiли портрети родини
Острозьких у золочених рамах.
Звiдси вели дверi до заупокiйноï кiмнати, з якоï князiв
вiдправляли на вiчний спочинок до родинноï гробницi. Ця заупокiйна
кiмната пiдходила до замковоï церкви Преображенiя. Тут можна було
бачити красу й велич, що вiдповiдали багатству князя. Костянтин, який
називав себе богомольцем, на прикрашання церков не шкодував нiчого.
422 слова За А Чайковським