ВЕСНЯНИЙ ВЕЧIР. МОЛОДI ТУМАНИ

Категории

1.   1 Василь Стус

Оригинал

Весняний вечiр. Молодi тумани.
Неон проспектiв. Туга лiхтарiв.
— Я так тебе любила, мiй коханий.
— Пробач мене — я так тебе любив.
I срiбляться озерами долини,
шовковий шепт пригашених калюж,
менi ти все життя, немов дружина,
менi ти все життя, неначе муж.
— А пам'ятаєш? — Добре пам'ятаю.
— А не забув? Чи не забув? — О, нi.
— Здається, знову в молодiсть вертаю,
все наче увижається ввi снi.
I першу зустрiч? Першу i останню.
— А я лиш першу. Нiби й не було
минулих рокiв нашому коханню,
не вiр, що за водою все спливло.
— Не треба, люба. Знаю, що не треба.
Хай давнi душi б'ються на ножах.
А єдинiться — предковiчне небо
вам спiльний шлях покаже по зiрках.