Незабутнi сторiнки поеми Тараса Шевченка Гайдамаки

Поема Гайдамаки Т. Г. Шевченка — незвичайне й важливе явище в украïнськiй лiтературi. У нiй знайшло своє вiдображення багатовiкове прагнення украïнського народу до незалежностi. Та разом з тим вона зовсiм не схожа на iншi поеми героïчного жанру. Поряд зi сторiнками, шо вiдтворюють боротьбу украïнського народу з польською шляхтою, оживають лiричнi свiтлi картини прекрасного кохання Яреми i Оксани. Ця поема викликає iнтерес у читачiв усiх часiв. Незабутнi ïï сторiнки яскравими картинами виникають в уявi.
Передусiм звертає на себе увагу, вступ до поеми. Та й не один, а два. У них даються мiркування про iсторiю гайдамацього руху, про тi джерела, до яких звертався Шевченко , створюючи поему. Але особливе значення, по-моєму, в цих вступах мають рядки-роздуми про украïнську мову, лiтературу. Шевченко стверджує, шо вiн пише тiєю мовою, шо мати спiвала, як малого повивала, з малим розмовляла. Саме Кобзар, Гайдамаки були першими ластiвками украïнськоï лiтератури, а Шевченко, як Данте в Iталiï чи Пушкiн у Росiï, став основоположником украïнськоï лiтературноï мови та нацiональноï лiтератури. I якщо вся поема — це уславлення мужностi народних борцiв за свободу, то цi сторiнки поеми — приклад справжнього подвигу генiального поета, який протиставив шляхетнiй i культурнiй тематицi тогочасноï лiтератури свою кобзарсько-мужицьку музу. Найяскравiшi i найбiльш вражаючi сторiнки поеми присвяченi картинам визвольноï боротьби украïнського народу.

• Пекельнеє свято
• По всiй Украïнi сю нiч зареве,
• Потече багато, багато,
• багато Шляхетськоï кровi.
• Козак оживе…

Вiрними лицарями свободи постають перед нами Ярема, Залiзняк, Гонта. Хiба можна забути, як на тлi кривавих пожеж народноï помсти вимальовується постать у чорнiй киреï: мужнiй ватажок народного повстання Iван Гонта своïм синам хату серед степу глибоку будує, просить у них прощення за те, що змушений був убити ïх. Непомiрно дорогу цiну заплатив вiн за свободу.

• Спочивайте, дiти,.
• Та благайте, просiть бога,
• Нехай на сiм свiтi
• Мене за вас покарає,
• За грiх сей великий!
• Простiть, сини!

Кожен рядок, кожне слово цiєï поеми дзвенить славою козацькiй вольницi, возвеличує подвиги в iм'я свободи рiдного народу. Поема сповнена i великою тугою за тими славними часами. Серце поета болить вiд того, що правнуки героïчних прадiдiв ходять у ярмi, забули своє минуле.