Любов до матерi, Батькiвщини у поезiï В. Симоненка Лебедi материнства

Василь Симоненко поет, патрiот, вiн понад усе любив рiдну
Украïï украïнський трудовий народ. Для поета Украïна
святиня, вiдданiсть ïй його обов'язок i щастя.
Любов до рiдноï землi, до Вiтчизни, матерi як найвища морально-
духовна цiннiсть вiдбивається в багатьох творах В. Симоненка.
Зворушливi i задушевнi слова знайшов поет, звертаючись до матерi, образ
якоï стає уособленням рiдного краю, всiєï
Вiтчизни. Колискова матерi, бiлi лебедi на стiнi рiдноï хати,
вишневий садок, тополi все життя супроводжували поета, були разом з ним,
стати часткою його духовного багатства. Цi образи навiяли йому такий
шедевр iнтимноï лiрики, яким стала вiдома пiсня Лебедi материнства.
Мати щиро зустрiчає сина, вона завжди дiлиться з ним своïми
роздумами, вона дає йому своï материнськi поради i вiрить, що
син розумiє ïï:
Можеш вибирати друзiв i дружину,
Вибрати не можна тiльки Батькiвщину.
Можна вибрать друга i по духу брата, Та не можна рiдну матiр вибирати.
Образи матерi i Вiтчизни недаремно ставляться у пiснi поряд, вони для
кожноï людини священнi, наповнюють ïï почуттями гордостi
i гiдностi, роблять ïï сильною, непереможною. Патрiотичний
мотив вiрша звучить як материнський заповiт.
Можна все на свiтi вибирати, сину,
Вибрати не можна тiльки Батькiвщину!
Слова В. Симоненка справжнє коштовне надбання, над його
поезiєю навiть час не владний.