Мистецтво в життi людини

Мистецтво народилося разом з людиною. Розумною людина стала, коли почала дiяти, створювати. Спочатку предмети, необхiднi для житла, полювання, хлiборобства. Але розумнiй людинi недостатньо бути ситою i жити в теплi. Тодi i народилася творчiсть, якоï вимагала душа. А це вже i є мистецтво. У першу чергу, я думаю, душа самовиражалася в спiвi, в iграх, у малюнках. Поступово розвивалися новi види мистецтва. Людина вже не мислила себе без поетичного слова, театру, живопису. Наприкiнцi XIX початку XX столiття з'явився кiнематограф, який, всотавши в себе багато видiв мистецтва, став самостiйним i найпопулярнiшим його видом.
Сьогоднi людина вже не може уявити собi життя без прочитаного роману, без нового кiнофiльму, без прем'єри в театрi, без модного шлягеру й улюбленоï музичноï групи, без художнiх виставок… У мистецтвi людина знаходить i новi знання, i вiдповiдi на життєво важливi питання, i заспокоєння вiд повсякденноï суєти, i насолоду. Справжнiй витвiр мистецтва завжди спiвзвучний думкам читачiв, глядачiв, слухачiв. Роман може розповiдати про далеку iсторичну епоху, про людей, зовсiм, здається, iншого способу i стилю життя, але почуття, якими переймалися люди за всiх часiв, зрозумiлi нинiшньому читачу, спiвзвучнi йому, якщо роман написаний справжнiм майстром. Нехай Ромео i Джульєтта жили в далекiй Веронi за давнiх часiв. Нехай друзi з Трьох товаришiв не моï спiввiтчизники. Не час i не мiсце дiï визначає моє сприйняття великого кохання i вiрноï дружби, описаних генiальним Шекспiром i Ремарком.
Картини, музика , театр, книги, фiльми дають людинi нi з чим не зрiвняннi радiсть i задоволення, змушують ïï спiвчувати. Заберiть це все з життя цивiлiзованоï людини, i вона перетвориться якщо не на тварину, то на робота або зомбi. Людство нагромадило в галузi мистецтва величезнi багатства. Вони невичерпнi. В усiх музеях свiту побувати неможливо, усi симфонiï, сонати, опери не прослухати, усi шедеври архiтектури не переглянути, усi романи, поеми, вiршi не перечитати. Та й нi до чого. Усезнайки насправдi виявляються поверховими людьми.
З усього рiзноманiття людина вибирає для душi те, що ïй найбiльш близьке, що дає поживу ïï розуму i почуттям. От чому в неофiцiйних анкетах завжди є питання про улюблену книгу, про улюбленого композитора i т. iн. У мистецтвi критерiй любимо не любимо, подобається не подобається вiдповiдає тому, наскiльки твiр майстра спiвзвучний нашому свiтовiдчуттю, якi струни в нашiй душi вiн зачепив.