Мистецтво в життi людини

Мистецтво народилося разом з людиною. Розумною людина стала, коли почала
дiяти, створювати. Спочатку предмети, необхiднi для житла, полювання,
хлiборобства. Але розумнiй людинi недостатньо бути ситою i жити в теплi.
Тодi i народилася творчiсть, якоï вимагала душа. А це вже i є
мистецтво. У першу чергу, я думаю, душа самовиражалася в спiвi, в iграх,
у малюнках. Поступово розвивалися новi види мистецтва. Людина вже не
мислила себе без поетичного слова, театру, живопису. Наприкiнцi XIX
початку XX столiття з'явився кiнематограф, який, всотавши в себе багато
видiв мистецтва, став самостiйним i найпопулярнiшим його видом.
Сьогоднi людина вже не може уявити собi життя без прочитаного роману,
без нового кiнофiльму, без прем'єри в театрi, без модного шлягеру
й улюбленоï музичноï групи, без художнiх виставок… У
мистецтвi людина знаходить i новi знання, i вiдповiдi на життєво
важливi питання, i заспокоєння вiд повсякденноï суєти,
i насолоду. Справжнiй витвiр мистецтва завжди спiвзвучний думкам
читачiв, глядачiв, слухачiв. Роман може розповiдати про далеку iсторичну
епоху, про людей, зовсiм, здається, iншого способу i стилю життя,
але почуття, якими переймалися люди за всiх часiв, зрозумiлi нинiшньому
читачу, спiвзвучнi йому, якщо роман написаний справжнiм майстром. Нехай
Ромео i Джульєтта жили в далекiй Веронi за давнiх часiв. Нехай
друзi з Трьох товаришiв не моï спiввiтчизники. Не час i не мiсце
дiï визначає моє сприйняття великого кохання i
вiрноï дружби, описаних генiальним Шекспiром i Ремарком.
Картини, музика , театр, книги, фiльми дають людинi нi з чим не
зрiвняннi радiсть i задоволення, змушують ïï спiвчувати.
Заберiть це все з життя цивiлiзованоï людини, i вона перетвориться
якщо не на тварину, то на робота або зомбi. Людство нагромадило в галузi
мистецтва величезнi багатства. Вони невичерпнi. В усiх музеях свiту
побувати неможливо, усi симфонiï, сонати, опери не прослухати, усi
шедеври архiтектури не переглянути, усi романи, поеми, вiршi не
перечитати. Та й нi до чого. Усезнайки насправдi виявляються поверховими
людьми.
З усього рiзноманiття людина вибирає для душi те, що ïй
найбiльш близьке, що дає поживу ïï розуму i почуттям. От
чому в неофiцiйних анкетах завжди є питання про улюблену книгу,
про улюбленого композитора i т. iн. У мистецтвi критерiй любимо не
любимо, подобається не подобається вiдповiдає тому,
наскiльки твiр майстра спiвзвучний нашому свiтовiдчуттю, якi струни в
нашiй душi вiн зачепив.