Драматична iсторiя вiрша Володимира Сосюри Любите Украïну

В. Сосюра народився на станцiï Дебальцеве в Донецькiй областi в
багатодiтнiй сiм'ï. Брав участь у громадянськiй вiйнi на сторонi
рiзних полiтичних сил (УНР, бiльшовикiв). З 1921 р. живе в Харковi,
уливається в бурхливе лiтературне життя. Учиться на робiтфаку
Харкiвського iнституту народного утворення. В 30-i роки, чудом уник
репресiй, початкiв писати декларативну лiрику, що прославляла вождiв
СРСР. Творчiсть поета вiдродилося в роки Другоï свiтовоï
вiйни. За вiрш Любите Украïну випробував переслiдування,
iнспiрованих кремлiвською верхiвкою
Поет-лiрик. Був надзвичайно популярним серед молодi 30- х рокiв,
читача залучають щирiсть i емоцiйнiсть лiричних поэзий Сосюри. Автор
багатьох книжок вiршiв: 1871 рiк (1923), Сьогоднi (1925), Коли зацвiтуть
акацiï (1928), Серце (1931), Солов'ïнi далечiнi (1957),
Ластiвки на сонце (1960), Осiннi мелодiï (1964) i iн.,
автобiографiчного роману Третя рота. Наприкiнцi Великоï
Вiтчизняноï вiйни В. Сосюра написав вiрш Любите Украïну. Стих
згодом увiйшов у збiрник Щоб сади шумiли. Головним чином через опис
пейзажних малюнкiв рiдного краю автор вiрша натхненно прославляє
свою бiльшу любов до Батькiвщини. Вiн вiдтворить образ вишневоï ,
зображує красу ïï природи, переможну iсторiю, волелюбний
народ з багатою культурою й солов'ïною мовою. У цьому вiршi
вилилися думки й почуття, якi наповнюють серце кожноï людини, у
ньому просто й задушевно передане те, що ми не раз вiдчуваємо, i
не завжди можемо сказати своïми словами
Поет саме тому поет, що нiма мова душi, його мелодiю може перетворити
в мелодiю мови. От чому такi зворушливi, хвилюючi, такi близькi для
кожного з нас рядка вiрша Любите Украïну:

• Любите Украïну всiм серцем своïм
• И всiма своïми справами!..
• Для нас вона у свiтi єдина, одна

У цих словах чутний вiдгомiн Шевченкiвського Немає у свiтi , немає другого Днiпра, але звучать вони по-новому, свiжо й по-своєму поетично. Це не просте повторення слiв великого Кобзаря, це нове поетичне вiдкриття, лаконiчне й разом з тим виразний опис нашоï дiйсностi, що зримо виникає iз чудових пейзажних замальовок, створених поетом смiло й оригiнально. Не слiд забувати, що стих був написаний в 1944 роцi, коли в жорстоких боях украïнська земля була звiльнена вiд фашистських загарбникiв, коли усьому свiту стало вiдомо, що Краïна непереможна, а ïï народ — безсмертний Жагуча пристрасть i задушевний лiризм злилися в єдину мелодiю. Зiрки й электроогни, удари серця й зойки гудкiв, пурпуровi хмари й грiм канонад — це художнi деталi поетичного образа нашоï . Саме цей образ матерi-вiтчизни надихнув бiйцiв на подвиги, вiв до перемоги. Лише бiльша любов до своєï землi дала ïм силу не тiльки звiльнити окуповану нiмецько-фашистськими загарбниками територiю нашоï краïни, а й принести звiльнення й щастя нового життя
Не можна любити народiв iнших, коли ти не любиш Украïну! говорить
поет, i в цих словах розкривається вся суть теперiшнього
патрiотизму. В 1948 роцi збiрник Щоб сади шумiли була вiдзначена
Державноï премiï першого ступеня. У сiчнi 1948 року вся
громадськiсть поздоровляє поета з п'ятдесятилiттям його
народження, а на груди в нього з'являється найвища урядова
нагорода орден Ленiна. У вiтаннi Президiï Сполучника письменникiв
вiдзначалося, що iм'я Сосюри невiд'ємно вiд iсторiï розвитку
украïнськоï лiтератури, вiн виступав як поет-патрiот, як поет
гостроï сучасноï теми . Це була висока й справедлива оцiнка
поетичноï творчостi Володимира Сосюри. Вустами широких читацьких
кiл проговорювало це вiтання й пiднiмало в збудженiй душi поета новi
сили на подальшi творчi здiйснення
Але виявилися такi критики, якi в патрiотичному вiршi Любите
Украïну, написаному ще в 1944 роцi й не раз друкованому й
передрукованому, помiщеному навiть у книгу, що вiдзначена премiєю,
побачили недолiки. Вони висували обвинувачення поетовi в тiм, що нiбито
в його поезiï немає образа сучасноï . Проте, кожному
читачевi цiлком зрозумiло, що поет прославляє сучасну
Украïну, тому що iншоï у свiтi немає. I справдi, що було
недоречно в цих повних любовi й щиростi рядках?

• Любите Украïну в снi й наяву,
• вишневу свою Украïну, красу ïï, вiчно,
• жива й нову, i мова ïï солов'ïний

Але критики неправильно тлумачили змiст вiрша, позбавляли поета права висловлювати своє нацiональне почуття. Стих був заборонений для читачiв, автор вiдданий нещаднiй критицi й осуду за нiбито буржуазний нацiоналiзм. Сосюра мужньо, хоча й болiсно, витримав несправедливу критику, що пiдточила його здоров'я, i далi продовжував писати для народу