Колисковi пiснi — Поетика жанру

Колисковi пiснi жанр, який має чiтко визначену конкретну функцiю:
заспокоïти i приспати дитину. З цим основним ïх призначенням i
пов´язанi особливостi поетики жанру. Оскiльки єдиним
слухачем є дитина, яка лише починає розумiти окремi слова i
реалiï дiйсностi, то у колискових використовується тiльки
найпростiша загальновживана лексика, у них нема складних поетичних
прийомiв i тропiв. З художньо-поетичних засобiв зустрiчаються епiтети
(золотенькi бильця, шовковi вервечки, пуховi подушечки, хата тепленька).
Це чи не єдиний троп, що широко використовується в
колискових для увиразнення ïх змiсту. Рiдко зустрiчаються
порiвняння (бiлий, як лiлея; очка, як тернина). Всi iншi засоби
спрямованi на створення специфiчноï звуко-ритмiчноï оболонки
твору, яка навiває дитинi сон. Основним ïï виразником
є мелодiя, яка, вiдрiзняється вiд iнших лiричних пiсень
одноманiтнiстю i монотоннiстю, оскiльки має на метi вплинути на
стан i настрiй дитини, щоб ïï заколисати. Ефект заколисування
пiдсилюється гойданням дитини в колисцi, але також i специфiчними
формальними засобами самого тексту колисковоï.
Першорядну роль тут вiдiграє одноманiтний ритм, що
досягається рядом засобiв. Найпоширенiший прийом рiзного роду
повтори, вiд анафори до повторiв цiлих рядкiв у виглядi наскрiзних
рефренiв. Деякi колисанки побудованi так, що кожен рядок
повторюється по два чи бiльше разiв. Сюди долучаються рiзноманiтнi
фонетичнi ефекти, що надають мовi мелодiйностi i ритмiзацiï, а
також заколисувальнi вигуки-клiше баю-баю, Ой люлi-люлечки i т. п.
Милозвучнiсть мови пiдсилюється шляхом використання здрiбнiло-
пестливих форм (дитинонька, колисонька, матiночка), через якi також
виявляється нiжне, пестливе ставлення до дитини. Як правило,
дитина ще не розумiє лексичного значення слiв колисковоï, але
вловлює звуки, спiвзвучнi висловлювання, i пiсня стає одним
iз шляхiв ïï знайомства зi свiтом. Тому, виконуючи колисанки,
матерi вкладають в них усе багатство почуттiв, якi хочуть словами
передати (навiяти) немовлятi.
Переважна частина творiв має форму монологу матерi, зверненого до
дитини, або уявного дiалогу з нею. Така форма пiдсилює щирiсть та
безпосереднiсть висловлюваних думок та почуттiв, дає простiр для
iмпровiзацiï. Мотиви зустрiчаються рiзнi, як i рiзний дiапазон
почуттiв: вiд жертовноï любовi та опiки до нарiкання, висловлення
думки, що дитина небажана. Часом зустрiчається образ молодоï
жiнки, яка легковажить своïми материнськими обов´язками
заради власноï примхи чи розваги: Прикладу тя камiнцями, Сама пiду
з легiнцями.
Але в основному переважають сумнi тони: думки про майбутню долю
переплiтаються iз вiдчуттям тягару безсонних ночей, важкоï працi,
недолi. Нерiдко цi рiзнi мотиви поєднуються, що дає пiдставу
вважати однiєю з домiнуючих рис поетики колискових ïх
мозаïчнiсть, яка твориться шляхом нашарування рiзних образiв,
змiщення часових площин (ставлення до немовляти змiшується з
роздумами про те, що буде, коли дитина стане дорослою, з´являються
мотиви весiлля, проводiв у рекрути i т. п.). Поетичний синтаксис, крiм
численних повторiв, ускладнюється звертаннями до дитини (для цього
використовуються пестливi слова, здрiбнiлi форми iменi Iвасеньку,
Наталонько), а також риторичнi питання, паралельнi синтаксичнi
конструкцiï (найчастiше психологiчнi паралелiзми) та iн.
В окремих випадках зустрiчається прийом шаржування. Це
гумористичнi жартiвливi тексти, змiст яких виходить за рамки
дитячоï тематики i є своєрiдною карикатурою на
колисанки:
Колисала баба дiда  Ой спи, дiду, колишу тя,
Вiд вечора до обiда:  Як не заснеш, то лишу тя.
Часто у них пояснюється, що баба заколисує дiда, щоб вiн не
ïв, але:
Тiльки баба вiд колиски
Дiд за ложку i до миски.
А та баба за копистку,
Та до дiда, та по писку.
Крiм мотиву Колисала баба дiда з його видозмiнами (вiд гумористичного
характеру до соромiцьких мотивiв), зустрiчаються й iншi шаржовi картини,
наприклад:
Колисав дiд дитину Та й викинув на кропиву,
А з кропиви на будаче:
Ходи, мати, дитя плаче…
Вони спрямованi не стiльки, щоб заколисати дитину, як розважити
присутнiх дорослих, а тому становлять окремий цикл, що
вiдрiзняється певними рисами (гумором, iронiєю,
шаржуванням), не властивими для всiх iнших зразкiв цього жанру.
Зв´язок колискових пiсень з iншими жанрами фольклору
Колисковi пiснi виявляють зв´язок з iншими жанрами усноï
народноï творчостi . Передусiм вони тiсно пов´язанi iз
замовляннями, з яких походять. Спостерiгається спорiдненiсть з
анiмiстичними уявленнями у персонiфiкованих образах Сну i Дрiмоти;
забобонами, ритуалами (колисання як елемент очищення повiтрям).
Як лiричний жанр вони дуже близькi до iнших жанрiв народноï
пiсенностi, зокрема, календарно-обрядовоï (мотив закликання сил
природи, рефрени типу люлi-люлi), родинно-побутовоï (мотиви
стосункiв у сiм´ï, родинних почуттiв, а також трагедiï
сирiтства, вдiвства), соцiально-побутовоï (мотиви розлуки,
пов´язанi з працею на панщинi, роздуми про рекрутчину, чи загибель
на вiйнi батька дитини).
Хоч це пiсенний жанр, але вiн має деякi спiльнi риси з епосом.
Багатьом колисанкам властивi елементи сюжетностi, оповiдальностi.
Фантастичними образами Сну, Дрiмоти, розповiдями про пригоди кота вони
перегукуються з казками. Рiдше зустрiчаються сюжети, пов´язанi з
неказковою прозою. Такою, наприклад, є колискова Ой ходила
журавочка:
Ой ходила журавочка Ой ходила журавочка
Да по комишу.  Да на той пожар,
А я свою дитиночку  Да попекла бiлi нiжки,
Да заколишу.  Стало менi жаль
Ой ну, люлi, люлi!  Ой ну, люлi, люлi!
Вона пов´язана з поширеною легендою, що журавель має чорнi
ноги (або лелека червонi), бо попiк ïх на пожежi. Подiбнi колисковi
Ой ходила чаєчка, Летiв шпак через попiв мак, де є риси
епiчностi, деякi твори драматизмом наближаються до балад. Подiбнiсть до
пiсенних жанрiв, дає можливiсть використовувати iншi (найчастiше
лiричнi) пiснi для заколисування дитини. Але слiд пам´ятати, що
таке використання не робить ïх колисковими пiснями, що мають чiтко
визначенi змiстовi та формальнi параметри жанру.