Колисковi пiснi — Поетика жанру

Колисковi пiснi жанр, який має чiтко визначену конкретну функцiю: заспокоïти i приспати дитину. З цим основним ïх призначенням i пов´язанi особливостi поетики жанру. Оскiльки єдиним слухачем є дитина, яка лише починає розумiти окремi слова i реалiï дiйсностi, то у колискових використовується тiльки найпростiша загальновживана лексика, у них нема складних поетичних прийомiв i тропiв. З художньо-поетичних засобiв зустрiчаються епiтети (золотенькi бильця, шовковi вервечки, пуховi подушечки, хата тепленька). Це чи не єдиний троп, що широко використовується в колискових для увиразнення ïх змiсту. Рiдко зустрiчаються порiвняння (бiлий, як лiлея; очка, як тернина). Всi iншi засоби спрямованi на створення специфiчноï звуко-ритмiчноï оболонки твору, яка навiває дитинi сон. Основним ïï виразником є мелодiя, яка, вiдрiзняється вiд iнших лiричних пiсень одноманiтнiстю i монотоннiстю, оскiльки має на метi вплинути на стан i настрiй дитини, щоб ïï заколисати. Ефект заколисування пiдсилюється гойданням дитини в колисцi, але також i специфiчними формальними засобами самого тексту колисковоï.
Першорядну роль тут вiдiграє одноманiтний ритм, що досягається рядом засобiв. Найпоширенiший прийом рiзного роду повтори, вiд анафори до повторiв цiлих рядкiв у виглядi наскрiзних рефренiв. Деякi колисанки побудованi так, що кожен рядок повторюється по два чи бiльше разiв. Сюди долучаються рiзноманiтнi фонетичнi ефекти, що надають мовi мелодiйностi i ритмiзацiï, а також заколисувальнi вигуки-клiше баю-баю, Ой люлi-люлечки i т. п. Милозвучнiсть мови пiдсилюється шляхом використання здрiбнiло- пестливих форм (дитинонька, колисонька, матiночка), через якi також виявляється нiжне, пестливе ставлення до дитини. Як правило, дитина ще не розумiє лексичного значення слiв колисковоï, але вловлює звуки, спiвзвучнi висловлювання, i пiсня стає одним iз шляхiв ïï знайомства зi свiтом. Тому, виконуючи колисанки, матерi вкладають в них усе багатство почуттiв, якi хочуть словами передати (навiяти) немовлятi.
Переважна частина творiв має форму монологу матерi, зверненого до дитини, або уявного дiалогу з нею. Така форма пiдсилює щирiсть та безпосереднiсть висловлюваних думок та почуттiв, дає простiр для iмпровiзацiï. Мотиви зустрiчаються рiзнi, як i рiзний дiапазон почуттiв: вiд жертовноï любовi та опiки до нарiкання, висловлення думки, що дитина небажана. Часом зустрiчається образ молодоï жiнки, яка легковажить своïми материнськими обов´язками заради власноï примхи чи розваги: Прикладу тя камiнцями, Сама пiду з легiнцями.
Але в основному переважають сумнi тони: думки про майбутню долю переплiтаються iз вiдчуттям тягару безсонних ночей, важкоï працi, недолi. Нерiдко цi рiзнi мотиви поєднуються, що дає пiдставу вважати однiєю з домiнуючих рис поетики колискових ïх мозаïчнiсть, яка твориться шляхом нашарування рiзних образiв, змiщення часових площин (ставлення до немовляти змiшується з роздумами про те, що буде, коли дитина стане дорослою, з´являються мотиви весiлля, проводiв у рекрути i т. п.). Поетичний синтаксис, крiм численних повторiв, ускладнюється звертаннями до дитини (для цього використовуються пестливi слова, здрiбнiлi форми iменi Iвасеньку, Наталонько), а також риторичнi питання, паралельнi синтаксичнi конструкцiï (найчастiше психологiчнi паралелiзми) та iн.
В окремих випадках зустрiчається прийом шаржування. Це гумористичнi жартiвливi тексти, змiст яких виходить за рамки дитячоï тематики i є своєрiдною карикатурою на колисанки:
Колисала баба дiда  Ой спи, дiду, колишу тя,
Вiд вечора до обiда:  Як не заснеш, то лишу тя.
Часто у них пояснюється, що баба заколисує дiда, щоб вiн не ïв, але:
Тiльки баба вiд колиски
Дiд за ложку i до миски.
А та баба за копистку,
Та до дiда, та по писку.
Крiм мотиву Колисала баба дiда з його видозмiнами (вiд гумористичного характеру до соромiцьких мотивiв), зустрiчаються й iншi шаржовi картини, наприклад:
Колисав дiд дитину Та й викинув на кропиву,
А з кропиви на будаче:
Ходи, мати, дитя плаче…
Вони спрямованi не стiльки, щоб заколисати дитину, як розважити присутнiх дорослих, а тому становлять окремий цикл, що вiдрiзняється певними рисами (гумором, iронiєю, шаржуванням), не властивими для всiх iнших зразкiв цього жанру.
Зв´язок колискових пiсень з iншими жанрами фольклору
Колисковi пiснi виявляють зв´язок з iншими жанрами усноï народноï творчостi . Передусiм вони тiсно пов´язанi iз замовляннями, з яких походять. Спостерiгається спорiдненiсть з анiмiстичними уявленнями у персонiфiкованих образах Сну i Дрiмоти; забобонами, ритуалами (колисання як елемент очищення повiтрям).
Як лiричний жанр вони дуже близькi до iнших жанрiв народноï пiсенностi, зокрема, календарно-обрядовоï (мотив закликання сил природи, рефрени типу люлi-люлi), родинно-побутовоï (мотиви стосункiв у сiм´ï, родинних почуттiв, а також трагедiï сирiтства, вдiвства), соцiально-побутовоï (мотиви розлуки, пов´язанi з працею на панщинi, роздуми про рекрутчину, чи загибель на вiйнi батька дитини).
Хоч це пiсенний жанр, але вiн має деякi спiльнi риси з епосом. Багатьом колисанкам властивi елементи сюжетностi, оповiдальностi.
Фантастичними образами Сну, Дрiмоти, розповiдями про пригоди кота вони перегукуються з казками. Рiдше зустрiчаються сюжети, пов´язанi з неказковою прозою. Такою, наприклад, є колискова Ой ходила журавочка:
Ой ходила журавочка Ой ходила журавочка
Да по комишу.  Да на той пожар,
А я свою дитиночку  Да попекла бiлi нiжки,
Да заколишу.  Стало менi жаль
Ой ну, люлi, люлi!  Ой ну, люлi, люлi!
Вона пов´язана з поширеною легендою, що журавель має чорнi ноги (або лелека червонi), бо попiк ïх на пожежi. Подiбнi колисковi Ой ходила чаєчка, Летiв шпак через попiв мак, де є риси епiчностi, деякi твори драматизмом наближаються до балад. Подiбнiсть до пiсенних жанрiв, дає можливiсть використовувати iншi (найчастiше лiричнi) пiснi для заколисування дитини. Але слiд пам´ятати, що таке використання не робить ïх колисковими пiснями, що мають чiтко визначенi змiстовi та формальнi параметри жанру.