Киïв у минулому й сьогоднi

Киïв вражає своєï многоликостью: з одного боку
— це велике сучасне мiсто, а з iншого боку — кожна стара
вулиця — це iсторiя , що застигла в часi й просторi. I хочеться
зупинитися, подумки поринути в той далекий час, коли бiля Золотих ворiт
стояли вiдважнi русичи, коли матерi благословляли своïх синiв у
далекий похiд i терпляче чекали ïхнього повернення. Трагiчнi
звiстки про своïх чоловiкiв i синiв сприймали киянки мужньо, i
єдиною розрадою було те, що гинули хоробрi воïни заради
рiдноï землi, рiдного краю
У Києвi мирно спiвiснують i сучасне (модернове), i
старожитнє. Вони доповнюють один одного, прокладаючи мiсток з
минулого в майбутнє . Здається, що кожна вулиця пов'язана з
якоюсь знаменною або трагiчною подiєю в iсторiï нашоï
Батькiвщини. От, наприклад, Банкiвська вулиця з ïï дивовижним
архiтектурним добутком — Будинком химер (цiкава й незвичайна
iсторiя створення цього будинку), неподалiк — офiцiйно величне
спорудження примiщення Конституцiйного Суду
А Софiя Киïвська? Це таке незабутнє враження, коли маєш
можливiсть доторкнутися рукою до кам'яних стiн, що пам'ятають часи
Ярослава Мудрого! Або пройтися Андрiïвським пiдйомом i поговорити з
iз, якi прямо на вулицi пропонують своï добутки: вiд звичайного
ширвжитку до дiйсно високомистецьких добуткiв Можна побувати в будинку
Булгакова, що перебуває неподалiк. Або зупинитися поруч iз
пам'ятником такоï неоднозначноï у вiдношеннi до князiвських
справ княгинi Ольги й подумати про тлiннiсть людського буття й безсмертя
iсторiï
Можна здiйснити екскурсiю на територiю Києво-Могилянськоï
академiï. Саме в нiй кiлька сторiч тому вчилися передовi мислителi
Європи. Тут був i Григорiй Сковорода з його незабутнiми
фiлософськими поглядами
Але Киïв — це не тiльки параднi вулицi. Це й безпритульнi
дiти, яких можна зустрiти на Хрещатику, у переходах метро, i безлiч
реклам i вивiсок англiйською мовою (як же ми були патрiотичнi, коли
боролися з росiйськомовними написами!). Але всупереч всiм видимим
проблемам, якi є в кожного мiста, вiдчуваєш, що ти —
встолице.
…Навеснi проводжають гостей мiста квiтучi дерева-символи
Києва — каштани. Вони врочисто тримають канделябри суцвiть,
начебто гостиннi хазяï: радi були вам, приïдьте до нас ще!