Киïв у минулому й сьогоднi

Киïв вражає своєï многоликостью: з одного боку — це велике сучасне мiсто, а з iншого боку — кожна стара вулиця — це iсторiя , що застигла в часi й просторi. I хочеться зупинитися, подумки поринути в той далекий час, коли бiля Золотих ворiт стояли вiдважнi русичи, коли матерi благословляли своïх синiв у далекий похiд i терпляче чекали ïхнього повернення. Трагiчнi звiстки про своïх чоловiкiв i синiв сприймали киянки мужньо, i єдиною розрадою було те, що гинули хоробрi воïни заради рiдноï землi, рiдного краю
У Києвi мирно спiвiснують i сучасне (модернове), i старожитнє. Вони доповнюють один одного, прокладаючи мiсток з минулого в майбутнє . Здається, що кожна вулиця пов'язана з якоюсь знаменною або трагiчною подiєю в iсторiï нашоï Батькiвщини. От, наприклад, Банкiвська вулиця з ïï дивовижним архiтектурним добутком — Будинком химер (цiкава й незвичайна iсторiя створення цього будинку), неподалiк — офiцiйно величне спорудження примiщення Конституцiйного Суду
А Софiя Киïвська? Це таке незабутнє враження, коли маєш можливiсть доторкнутися рукою до кам'яних стiн, що пам'ятають часи Ярослава Мудрого! Або пройтися Андрiïвським пiдйомом i поговорити з iз, якi прямо на вулицi пропонують своï добутки: вiд звичайного ширвжитку до дiйсно високомистецьких добуткiв Можна побувати в будинку Булгакова, що перебуває неподалiк. Або зупинитися поруч iз пам'ятником такоï неоднозначноï у вiдношеннi до князiвських справ княгинi Ольги й подумати про тлiннiсть людського буття й безсмертя iсторiï
Можна здiйснити екскурсiю на територiю Києво-Могилянськоï академiï. Саме в нiй кiлька сторiч тому вчилися передовi мислителi Європи. Тут був i Григорiй Сковорода з його незабутнiми фiлософськими поглядами
Але Киïв — це не тiльки параднi вулицi. Це й безпритульнi дiти, яких можна зустрiти на Хрещатику, у переходах метро, i безлiч реклам i вивiсок англiйською мовою (як же ми були патрiотичнi, коли боролися з росiйськомовними написами!). Але всупереч всiм видимим проблемам, якi є в кожного мiста, вiдчуваєш, що ти — встолице.
…Навеснi проводжають гостей мiста квiтучi дерева-символи Києва — каштани. Вони врочисто тримають канделябри суцвiть, начебто гостиннi хазяï: радi були вам, приïдьте до нас ще!