Яким було ставлення Гобсека до Дервiля?

Хiба людина, для якоï головним у життi були лише грошi, вчинила б
так, як Гобсек ? Що переважило б для такоï людини: усвiдомлення
власних зобов'язань, необхiднiсть виконувати ïх чи можливiсть
безкарно отримати величезнi грошi? Така поведiнка лихваря
пiдтверджує характеристику, яку дає йому Дервiль: “I
якщо вiдкинути його фiнансовi принципи та фiлософськi погляди на людську
природу, якими вiн виправдовує свою лихварську хватку, то, я
певен, поза цими справами вiн найделiкатнiша й найчеснiша людина в
усьому Парижi.
Яким було ставлення Гобсека до Дервiля, як у цьому ставленнi проявився
характер головного героя? Дервiль був ледь не єдиною людиною, яку
старий лихвар наблизив до себе звичайно, наскiльки вiн взагалi мiг
зближатися з людьми. На початку знайомства читачiв з Гобсеком ми
дiзнаємося вiд Дервiля наступне: “Якщо людянiсть i
товариськiсть вважати за релiгiю, то його можна було назвати
атеïстом”. Але дружнi (знову ж, як для Гобсека дружнi!)
стосунки з Дервiлем не завадили Гобсековi взяти з нього величезнi
вiдсотки: Фаннi Мальво вiн хотiв позичити грошi пiд 12 вiдсоткiв рiчних,
а з Дервiля, якого вважає своïм другом, врештiрешт
вимагає цiлих 15 вiдсоткiв! При цьому мiж ними вiдбувається
лютий торг, Гобсек висуває багато додаткових умов, якi помiтно
ускладнюють Дервiлевi повернення боргу: до останнiх днiв старого лихваря
усi судовi справи самого Гобсека адвокат зобов'язався вести безкоштовно!
Суцiльна кабала, своєрiдне пожиттєве рабство?
Тим, що вiн позичив йому грошi, старий лихвар буквально врятував Дервiля
вiд безпросвiтного життя, оскiльки лише безумовних чеснот молодого
адвоката для досягнення добробуту, матерiальноï' незалежностi було
недостатньо, а грошей у нього не було. До того ж саме завдяки Гобсековi
Дервiль досягає особистого щастя, вiн одружився з Фаннi Мальво (ми
пам'ятаємо висловлення Гобсека про цю дiвчину). Врештiрешт, саме
Дервiль був останньою людиною, яку бачив перед смертю старий лихвар.
Тобто, все засвiдчує, що Дервiль був справжнiм i, дуже схоже,
єдиним другом Гобсека.
Зважаючи на це, треба розумiти, чому старий лихвар та люто
торгується з Дервiлем, ставить йому такi важки умови пiд час
позичання. Здається, що його поведiнка пiдтверджує, що для
Гобсека головним у життi є саме грошi, тому вiн навiть у стосунках
з другом не може утриматися вiд прагнення нажитися на людськiй бiдi.
Насправдi мотиви поведiнки Гобсека були зовсiм iншими, вiн намагався
лише зберегти своï дружнi стосунки з Дервiлем, не дати, щоб грошi
зiпсували ïх.
Пiсля повернення боргу Дервiль признається, що вiн запитав
Гобсека, “що спонукало його брати з мене такi величезнi проценти,
чому вiн, бажаючи допомогти менi, своєму друговi, не дозволив собi
зробити цю послугу безкорисливо”. З погляду звичайноï людини
саме така поведiнка мала б засвiдчувати дружнi стосунки, якi
передбачають взаємовиручку друзiв, ïхню взаємну
готовнiсть допомогти одне одному в скрутних обставинах. Дуже цiкавою (iз
загальнолюдськоï точки зору!) здається думка, з допомогою
якоï Гобсек пояснює Дервiлевi мотиви своєï
поведiнки у вiдповiдь на його запитання: “Сину мiй, я тебе
звiльнив вiд вдячностi, давши тобi право вважати, що ти менi нiчого не
винен. Тому ми з тобою найкращi друзi в свiтi”. Ось так: не просто
друзi, а найкращi в свiтi!
Життєвий досвiд переконав старого лихваря в тому, що грошi можуть
зруйнувати будьякi людськi стосунки. Вiн каже, що йому “не раз
доводилося спостерiгати, що коли благодiяння не шкодить благодiйниковi,
то воно вбиває облагодiяного”. Iмовiрно, йдеться про те, що
справжньою допомогою людинi є створення умов для досягнення нею
добробуту, успiху в життi, що потребує певних зусиль,
наполегливоï працi, вмiння боротися, тодi як
“благодiяння” призводить до того, що людина звикає
“мати все”, не докладаючи до цього зусиль. Така людина
врештiрешт опиняється на узбiччi життя, оскiльки у досягненнi
життєвого успiху треба розраховувати лише на себе, на власнi сили
i постiйно боротися за краще життя. У психологiчному планi усвiдомлення
боржником того, що якась людина зробила тобi благодiяння, викликає
дискомфорт, вiдчуття залежностi вiд неï, що не може не вплинути на
людськi стосунки. Навiть пiсля повернення боргу вiдчуття
психологiчноï залежностi й певного приниження не зникає. А
якщо боржник досягає матерiального успiху, згадка про
“благодiяння в минулому” може стати для навiть дуже
заможноï людини джерелом негативних емоцiй, що викликає
бажання позбутися спогадiв про минуле, яке ця людина сприймає
зараз як приниження. Хiба за цих умов можна зберегти дружнi стосунки з
людиною, яка є “живим нагадуванням” того скрутного для
неï становища, спогадiв про яке успiшна людина хоче позбутися?
Гобсек чудово знає людську природу, для нього дружба з Дервiлем
значить дуже багато, тому вiн зберiгає ïï: створює
умови, коли допомога не стає благодiянням, а дає адвокатовi
можливiсть водночас досягти добробуту i зберегти власну гiднiсть,
почуття самоповаги. Безумовно, Дервiль вдячний Гобсековi, але ця
вдячнiсть не принижує його, тому що в моральному планi вiн не
перетворився на залежну вiд примх старого лихваря людину. Основна
заслуга в тому, що Дервiль став заможною людиною, належить йому самому,
а допомога Гобсека, яка була дуже своєчасною i тактовною, була
справжньою допомогою, а не принизливим “благодiянням”.
Можна визнати, що Гобсек вiдiграв вирiшальну роль у долi Дервiля, при
цьому йдеться не лише про грошi. Старий лихвар був для Дервiля
своєрiдним “вихователем”, який у скрутний час вiдшукав
спосiб допомогти йому саме так, як це i треба було зробити.
Цiкаво, що граф де Ресто i Дервiль, на перший погляд, викликають у
Гобсека зовсiм протилежне ставлення до себе. Але, як справедливо каже
Дервiль Гобсековi, “з усiх людей тiльки граф i я викликали вашу
прихильнiсть”. Витоки цiєï прихильностi це поведiнка
обох, ïхнє ставлення до Гобсека, який пояснює
Дервiлевi, чому так сталося: “Бо ви єдинi, що довiрились
менi без хитрощiв”. Виявляється, що старий лихвар, якого
нiхто й нiколи не може перехитрити, який будького змусить робити те, що
вiн хоче, не може протидiяти звичайнiй щиростi в людських стосунках?
В образi Гобсека очевидне протирiччя: вiн проголошує одну модель
поведiнки, тодi як насправдi поводиться дуже рiзноманiтно, однак завжди
його поведiнка є справедливою вiдносно людей, з якими його зводить
доля. Тих, хто заслуговує на покарання, вiн карає, але
потрiбно бути дуже поганою людиною, щоб “батечко Гобсек” не
дав тобi шансу на порятунок! Вiн визнає, що протягом життя його
“принципи змiнювалися залежно вiд обставин”, проте незмiнним
залишався головний принцип життя: “То краще вже самому утискувати,
нiж дозволяти, щоб тебе утискували iншi”. Цього принципу вiн
дотримується завжди й скрiзь, водночас використовуючи свою владу
над людьми не для того, щоб остаточно розчавити людину, а допомогти
ïй хай дуже жорстоко, але ж допомогти?
В. В. Гладишев, доктор педагогiчних наук А. А. Веселкова Миколаïв