Твiр-Опис природи: Весна

Березень зв'язаний у народнiй свiдомостi насамперед з тижнем
Широкоï Масницi, що вважається самим веселим, розгульним
святом. У природi вже вiдчувається наближення тепла, сонце
пригрiває весняним-веснянiй-по^-весняному, i в цей час перших
вiдлиг росiйський народ святкує безпутну-соромну тиждень, що
передує Великому посту. Свято пов'язаний з весняним вiдродженням
до життя свiтлоï богинi родючостi — веселоï красунi
Лади, що вiдправлялася на пошуки приспаного взимку-мораной свого
улюбленого Леля — бога мiсяця травня. Ладу йшла, оточена
численними веселими, добрими й пустотливими супутниками
напiвбожественного, напiвсмертного походження, а злу зиму-морану
супроводжували парфуми тьми, холоду й лих
Красуня Лада й стала Масницею, що справляє язичеську тризну по
вмираючiй зимi й всiм колись покiйним. Весь Олiïстий тиждень
пов'язана з поминовением батькiв, що виражається у звичаï
пекти млинцi, що були необхiдною приналежнiстю поминок. Перша вiдлига
— зiтхнули батьки, — говорилося за старих часiв. Перший
спечений маслений млинець клали на вiконце — для батькiв,
присуджуючи при цьому: Чеснi нашi батьки! От для вашоï душки
блинок!
На Масницю здавна iснувала традицiя будувати зi снiгу й льоду
снеговиков, зводити снiжнi фортецi, качатися на санках сгор.
У перший день Масницi — понедiлок — зустрiчали свято.
Масницю, убрану й оздоблену стрiчками й ганчiрками, возили по селу,
споряджаючи цiлий поïзд iз саней
Вiвторок називався заигришами — народ грав i веселився, що
розважається бродячими блазнями. Спецiально зведенi снiжнi городки
бралися приступом, а iнодi влаштовувалися й кулачнi боï стiнка на
стiнку, що робило приємнiсть i глядачiв, i навiть самим учасникам
В олiïсте середовище — ласуна починалося велике
об'ïдання, а в четвер все з'ïдене запивалось, iшов самий
широкий розгульний день, що називався розгуляй-четвер або широкий
четвер.
П'ятниця називалася тещинi вечiрки — у цей день зятям покладалося
вiдвiдувати тещ. Субота вважалася золовкиними посиденьками (невiстки
запрошували до себе зовиць). Обоє цi дня в народi присвяченi
ходiнню по рiднi
Але — не все котовi Масниця — наступало недiлю, останнiй
день Масницi, що мав кiлька назв: проводи, прощання, прощений день. На
проводах спалювалося опудало зими-морани. Пiсля народ розходився по
будинках, i починалося прощання — обряд, що зберiгся й до нашого
часу. Просили прощення й прощали iнших рiднi, знайомi, першi зустрiчнi.
Обряд цей зв'язаний i iз християнською традицiєю, вiдомоï з
ХVII сторiччя — Прощеним недiлею. В прощений день справлялися й
поминки по батькам, яких не забували весь святковий тиждень. Для тих,
хто не встигав нагулятися за тиждень, iснувала нiмецька масниця. Так
говорять у народi про опохмеляющихся в чистий понедiлок. Широка рiка
Маслена, затопила й Великий пост! — говорилося про тих, хто
доïдав у перший пiсний день, що залишилися пiсля свята страви й
полоскав рот недопитим вином
По народних прикметах, якщо в недiлю перед початком Олiïстого тижня
буде негода, те влiтку можна чекати великого врожаю грибовю Другий
весняний мiсяць називається квiтнем не випадково: по народному
повiр'ю, у квiтнi земля зопрiває. Березень пивом, а квiтень водою
славиться, — говорять у народi. У квiтнi снiг тане вже
неостановимо, як не зупинимо прихiд теперiшньоï весни, з теплом,
свiжою зеленню. Початок квiтня в снiгу, кiнець — у зеленi, —
говорять про це мiсяцi
Ранiше на Русi цей мiсяць називався пролетником, тому що передвiщав
швидкий прихiд лiта; у полякiв вiн звався кветень; чехи й словаки
йменували квiтень дубень. У Древнiй Русi вiн був другим мiсяцем;
пiзнiше, до 1700 року, вiн уважався восьмим, а пiсля реформи Петра I
став четвертим по рахунку Прихiд теперiшньоï весни зв'язаний
насамперед з радiсним святом Благовещения.
День Благовещения, вiдмiчуваний 7 квiтня, супроводжувався численними
марновiрствами, багато хто з яких виникли ще в язичеськi часи й пiзнiше
були перенесенi на християнське свято. Уважається, наприклад, що
якщо в Благовещение вiд ранку до напiвночi назвати чоловiка сорок раз
милий, весь рiк чоловiк буде любити й пеститися
Не випадково це свято називають удень сiмейноï любовi. У
Благовещение не займали в борг, щоб не поставити хазяïв у неспритне
положення. Уважалося, що той, хто в Благовещение вiддавав з будинку,
витрачав на чужих сiмейний спокiй i мир
Деякi риси древнiх язичеських богинь — Живi, Лади, Фреи, Дiви-
Зорi, Гольди — злилися iз християнськими поняттями про Богоматiр.
Тому Дiва Марiя в народнiй свiдомостi — як древня Дiва-Зоря
— виводить на небо ясне сонечко, виганяючи iз землi нiчну тьму
Благовещение — останнє свято, що завершує зиму й
початкiвець весну. До нього готувалися, дотримуючи особливих
звичаïв. Насамперед, вiдзначали дванадцять великих п'ятниць, що
згадуються й у язичеському шануваннi богинi Фреи. Цi п'ятницi коштують
перед самими бiльшими святами, особливо шанованими в народi. Перша
велика п'ятниця доводиться на перший тиждень Великого поста. У цю
п'ятницю убив брат брата камением, тому той, хто буде поститися,
охоронить себе вiд даремного вбивства. В другу велику п'ятницю втiлився
сам Iсус Христос Святим духом у Матiр Пресвяту Богородицю; хто проведе
цю п'ятницю в постi й молитвi, вiд внутрiшньоï скорботи збережений
буде. Крiм того, друга велика п'ятниця охороняє вiд бiдностi, вiд
плотськоï похотi й диявольськоï спокуси. Особливо чтится
Благовiщенська П'ятниця у розкольникiв. Вона є в ïхнiй уявi
зовсiм особливою, одушевленим i iстотою, що володiє чудотворною
силою, (святою Пятницею). На п'ятницю не покладено працювати, тому що
хто не шанує благовiщенську п'ятницю, у того всяка справа буде
задкувати. У Благовещение прийнято не тiльки не працювати, але й з
вогнем не засиджуватися: Хто не шанує Благовещения, з вогнем за
роботою сидить, — у того в це лiто вб'є блискавкою
близькоï людини. Благовiщенську просфиру зберiгали iнодi цiлий рiк:
уважалося, що нею можна лiкувати хвороби
У Благовещение не радили занадто ретельно розчiсувати волосся: вiрили,
що вiд цього буде лiзти волось. Птах у цей день гнiзда не в'є,
дiвиця косу не плете.
Червонi кола навколо сонця в цей день передвiщають багатий урожай. Яка
погода буде на Благовещение, такий же чекати й на Свiтле Христово
Воскресiння
П'ятий мiсяць року ранiше йменувався травень i цветень i вважався одним
з найважчих мiсяцiв у роцi. Не випадково вважалося, що в травнi не можна
влаштовувати весiлля, iнакше прийде томитися не один мiсяць у роцi, а
все життя: Женишся в травнi — спокаешься, все життя промаєш.
Цей мiсяць був важким i для тих, хто працював у поле й на городi:
потрiбно було не покладаючи рук займатися посадками. Тому на кожний
травневий день iснували особливi прикмети й звичаï
В останнiй день квiтня вiдзначали: якщо небо ясне, день сонячний,
виходить, останнiй весняний мiсяць i навiть все лiто буде гарним. Але
навiть якщо ще у квiтнi на деревах з'явилися першi зеленi листочки, у
травнi обов'язково чекають холодiв i заморозкiв
Перший день третього весняного мiсяця — 1 травня —
вiдзначається як свято. Однак ця традицiя почалася не зi
святкування Мiжнародного дня солiдарностi трудящих, а набагато ранiше: у
петровские часи. У Москвi на Нiмецькiй слободi в цей день установлювали
для торгiвлi нiмецькi столи i розбивали нiмецькi стани. Пiзнiше городяни
перейняли цю традицiю: 1 травня став народно-мiським святом для мiщан,
посадских, купцiв
2 травня — день преподобних Трифона й Ничипора, а наступного дня
— 3 травня, — по стародавньому звичаï, прийнято було
окликати батькiв. На ранковiй зорi все жiнки збиралися i йшли на
цвинтар, на могили своïх батькiв i родичiв, i починали голосити
— кликати ïх. I в часи язичества, i в християнськiй
традицiï батьки завжди шанувалися особливо, тому пiсля
ïхньоï смертi, по народному причетi, порожнiв високий терем,
глухнув широкий двiр; не цвiли в широкому полi квiти лазореви, не
червоно росли дуби в дубровушках. Плакальницi призивали своïх
померлих батькiв: Устаньте-Пробудитеся, подивитеся на своïх
детушек, вигляньте на нас, сирiт, зi своïх домкiв, так потiште
словом ласкавим!
Наступного дня пiсля окликання батькiв, у день святого мученика Прокула,
iснував звичай проклинати нечисту силу, що намагалася повернути холоду
на землю. Тепло було необхiдно городникам: адже 5 травня, у день святого
апостола Луки, радили висаджувати на грядки лук. Лук вiд семи недуга!
— говорили про нього й додавали: Лук — татарин: як снiг
зiйшов, так вiн i отут! У цьому прислiв'ï, швидше за все, вiдбита
народна пам'ять про веснянi набiги кримських i ногайских татар, якi
з'являлися з боку степу разом з першою травою. Вiд цих набiгiв охороняли
росiйську землю запорiзькi козачi кiннi варти, що ставилися по всiх
рубежах Росiï
Наступний день присвячений пам'ятi великомученика Георгiя Переможця
— Егорий (Юрiй) весняний (на вiдмiну вiд листопадового
Юр'єва дня) святкується 6 травня. На Егория iснувала безлiч
звичаïв. Наприклад, у молодi в цей день прийнято було вибирати
найкрасивiшого хлопця — Зеленого Єгора — i обважувати
його зеленими вiнками, а на голову класти великий пирiг, прикрашений
квiтами. Пiсля чого, зробивши обхiд по селу й полям, мододие люди
розводили багаття, всiдалися довкола нього й з пiснями починали дiлити
пирiг. Та з дiвчин, який дiсталося в пирозi бiльше начинки, восени
повинна вийти замiж.
У Прикарпаття в цей день печуть пироги у формi баранчикiв. У Литвi у
входiв у церквi продають маленише фiгурки коней, корiв i овець iз воску
або спецiального тесту Пiсля Саевина дня — 7 травня —
вiдзначають день пам'ятi святого євангелiста Марка (8 травня), з
яким зв'язаний звичай ловити чижiв
Наступила весна. Крiзь низько навислi хмари стало переглядати блакитне
чисте небо. Таким прозоро^-синiм воно може бути тiльки навеснi. По землi
побiгли дзвiнкi струмочки. Спочатку ïх було мало, але з кожним днем
вони все частiше й частiше прорiзали лiд своïми струмками. Спiв
раннiх пташинок i дзвiнка капель iз дахiв заповнюють мир, весняна музика
приходить на змiну довгому зимовому мовчанню й завиванню вiтру. Все
приходить у рух: метушаться на гiлках птаха, весело капають iз карнизiв
жемчужинки. Снiг ще ховається в темних кутах, не хоче зрозумiти,
що з кожною годиною замети стають менше, не вкритися ïм вiд
теплого, довгоочiкуваного сонечка. Днi стають длиннее й свiтлiше.
Радуються наступаючiй веснi й люди
На особах всi частiше з'являються посмiшки, тепер не страшно виходити на
вулицю: не закрутить тебе хуртовина, не засипет снiгом ока. Найбiльше
радуються веснi хлопцi. Можна зняти важкi шуби, надягти гумовi чоботи й
весело ходити по калюжах, пускати кораблики
Незабаром з-пiд землi виглянуть першi боязкi зеленi травинки, набряклi
бруньки на деревах лопнуть, i з'являться дивнi зеленi листочки. На змiну
бiл i сiрому приходять зелений i голубой кольору. Весна прийшла!