Iдейно-художня концепцiя та сюжетно-композицiйнi особливостi повiстi Маруся
Повiсть Квiтки Маруся має складну iдейно-художню концепцiю(комплекс iдей, у яких розкривається авторський задум). Ця
концепцiя безпосередньо залежить вiд завдань, якi ставив перед собою
письменник: використавши простонародний мовний матерiал, створити на
його основi серйозну, чутливу, сентиментальну повiсть i сприяти, таким
чином, соцiальнiй реабiлiтацiï простих людей. Простiше кажучи,
Квiтка, якi iншi сентименталiсти, виступав проти дискримiнацiï
простих людей i, змальовуючи ïх у своïх творах, пiдкреслював
на сьогоднi вже самозрозумiлi речi: простолюдин це повноцiнна людина,
здатна, зокрема, на вияв щирих почуттiв i переживань. Звiдси бажання
письменника змалювати простонародний свiт у якомога бiльш привабливому
свiтлi. Люди, що належать до цього свiту, за думкою автора повiстi,
зберегли свою добру природну основу, а отже, можуть розглядатися як
носiï по-справжньому щирих емоцiй та найкращих моральних рис.
Традицiйно Сентименталiстську тему любовi письменник поєднав
зтемою смертi: справжнє кохання , таким чином, проходить найвищий
рiвень апробацiï. Вже на початку повiстi ми натрапляємо на
розмiрковування оповiдача про смерть i людське життя: тут усе
вкладається в рамки християнського спiритуалiзму мовляв, фiзична
смерть не є остаточною смертю. Цi роздуми скеровують читача до
вiдповiдного сприйняття iсторiï взаємин головних персонажiв:
справжнє кохання, хоча б у мiстичнiй перспективi, здатне подолати
смерть. Згiдно з християнськими уявленнями трактується й образ
головноï героïнi. Це певний iдеал, у якому пiдкреслюються не
лише зовнiшня краса, а насамперед краса внутрiшня моральна, емоцiйна,
духовна. Вiдповiдно до християнських естетичних поглядiв, краса
прерогатива божественного. Кожна людина створена за вищим взiрцем i
вiдповiдно вiд народження одержує частку тiєï краси.
Тож призначення людини примножувати своïми дiлами подаровану
ïй красу, щоб потiм повернути ïï до першоджерела. Образ
головноï героïнi Квiтчиноï повiстi якраз i слiд
розглядати у зв'язку з такими уявленнями ïï доброчесне життя,
щире кохання i смерть це примноження вищоï краси й повернення
ïï до вищого першоджерела. Якщо пригадати настанову
письменника на реабiлiтацiю простоï людини, стає зрозумiлим
його намiр поставити в такий спосiб представницю простонародного
середовища на майже недосяжну моральну й духовну висоту. Так
простонародний свiт стає у Квiтчинiй повiстi нiби ближчим до Бога.
Сюжет повiстi елементарний i в загальнiй своïй канвi мало чим
вiдрiзняється вiд типовоï сентиментальноï схеми:
зародження кохання Марусi й Василя перешкода (загроза вiйськовоï
служби) подолання перешкоди нова перешкода (розлука) смерть закоханих.
Важливо пам'ятати, що в сентиментальному творi спiвiснують двi правди
правда життя i правда серця. Тому сентиментальний сюжет передбачає
вiдповiдне мотивування вчинкiв персонажiв, зорiєнтоване, звичайно,
на прiоритетнiсть сердечноï правди (примiром, у Квiтчинiй повiстi
героïня помирає не через те, що застудилася (правда життя), а
через свою неспроможнiсть витримати розлуку з коханою людиною (правда
серця). Слiд пам'ятати, що в сентиментальному творi життєва правда
завжди поступається правдi сердечнiй у цьому виявляється
умовнiсть мистецтва.
