Iдейно-художня концепцiя та сюжетно-композицiйнi особливостi повiстi Маруся

Повiсть Квiтки Маруся має складну iдейно-художню концепцiю (комплекс iдей, у яких розкривається авторський задум). Ця концепцiя безпосередньо залежить вiд завдань, якi ставив перед собою письменник: використавши простонародний мовний матерiал, створити на його основi серйозну, чутливу, сентиментальну повiсть i сприяти, таким чином, соцiальнiй реабiлiтацiï простих людей. Простiше кажучи, Квiтка, якi iншi сентименталiсти, виступав проти дискримiнацiï простих людей i, змальовуючи ïх у своïх творах, пiдкреслював на сьогоднi вже самозрозумiлi речi: простолюдин це повноцiнна людина, здатна, зокрема, на вияв щирих почуттiв i переживань. Звiдси бажання письменника змалювати простонародний свiт у якомога бiльш привабливому свiтлi. Люди, що належать до цього свiту, за думкою автора повiстi, зберегли свою добру природну основу, а отже, можуть розглядатися як носiï по-справжньому щирих емоцiй та найкращих моральних рис. Традицiйно Сентименталiстську тему любовi письменник поєднав зтемою смертi: справжнє кохання , таким чином, проходить найвищий рiвень апробацiï. Вже на початку повiстi ми натрапляємо на розмiрковування оповiдача про смерть i людське життя: тут усе вкладається в рамки християнського спiритуалiзму мовляв, фiзична смерть не є остаточною смертю. Цi роздуми скеровують читача до вiдповiдного сприйняття iсторiï взаємин головних персонажiв: справжнє кохання, хоча б у мiстичнiй перспективi, здатне подолати смерть. Згiдно з християнськими уявленнями трактується й образ головноï героïнi. Це певний iдеал, у якому пiдкреслюються не лише зовнiшня краса, а насамперед краса внутрiшня моральна, емоцiйна, духовна. Вiдповiдно до християнських естетичних поглядiв, краса прерогатива божественного. Кожна людина створена за вищим взiрцем i вiдповiдно вiд народження одержує частку тiєï краси. Тож призначення людини примножувати своïми дiлами подаровану ïй красу, щоб потiм повернути ïï до першоджерела. Образ головноï героïнi Квiтчиноï повiстi якраз i слiд розглядати у зв'язку з такими уявленнями ïï доброчесне життя, щире кохання i смерть це примноження вищоï краси й повернення ïï до вищого першоджерела. Якщо пригадати настанову письменника на реабiлiтацiю простоï людини, стає зрозумiлим його намiр поставити в такий спосiб представницю простонародного середовища на майже недосяжну моральну й духовну висоту. Так простонародний свiт стає у Квiтчинiй повiстi нiби ближчим до Бога.
Сюжет повiстi елементарний i в загальнiй своïй канвi мало чим вiдрiзняється вiд типовоï сентиментальноï схеми: зародження кохання Марусi й Василя перешкода (загроза вiйськовоï служби) подолання перешкоди нова перешкода (розлука) смерть закоханих. Важливо пам'ятати, що в сентиментальному творi спiвiснують двi правди правда життя i правда серця. Тому сентиментальний сюжет передбачає вiдповiдне мотивування вчинкiв персонажiв, зорiєнтоване, звичайно, на прiоритетнiсть сердечноï правди (примiром, у Квiтчинiй повiстi героïня помирає не через те, що застудилася (правда життя), а через свою неспроможнiсть витримати розлуку з коханою людиною (правда серця). Слiд пам'ятати, що в сентиментальному творi життєва правда завжди поступається правдi сердечнiй у цьому виявляється умовнiсть мистецтва.