Хрестоматiя народного життя

Творчiсть Iвана Котляревського — початок новоï ери украïнськоï лiтератури, адже саме з неï починається потужний рух нацiонального вiдродження. Енеïда , над якою I. Котляревський працював майже три десятилiття, стала епохальним явищем у духовному життi украïнського народу, визначила змiстовий напрям i форму нашiй лiтературi.
Жив i творив I. Котляревський у час, коли, здавалося, самi пiдвалини нацiональноï iдеï вiдбували одне з найсерйознiших випробувань на право свого iснування взагалi. Всеохоплюючий iмперський тиск мав остаточно призвести до знищення навiть можливих проявiв нацiонального духу.
XVIII столiття у лiтописi iсторiï украïнського народу позначене поневiрянням, визиском. Час, коли народ мiг втратити надiï, традицiï, культуру, майбутнє i навiть себе. Доборолась Украïна до самого краю, — писав ïï генiй Тарас Шевченко .
I раптом серед мертвоï тишi лунає зневажливий, саркастичний, життєрадiсний смiх, який смiх пробудив у душах людей не тiльки почуття гiдностi, а й повернув вiру в себе.
Мабуть, жоден народ у свiтi не надiляє такими повноваженнями своïх митцiв, як украïнський. Особливо це стосується письменникiв. Слово завжди користувалося авторитетом у наших людей, а тому письменники сприймалися громадською думкою майже як пророки. А втiм, поринаючи в нашу iсторiю й зважуючи на реалiï сьогодення, ми переконуємося в тому, що незалежнiсть Украïни є реальнiстю, — заслуга нашого письменництва. Отже, розглядаючи I. Котляревського лише як письменника, годi й думати про повноту сприйняття цiєï суспiльноï постатi. Тiльки вимiри громадсько- лiтературнi здатнi реально визначити його масштабнiсть i значення.
Уже сучасниками Енеïда сприймалася як своєрiдна енциклопедiя народного життя, панорама побуту i звичаïв. I. Котляревський запозичив з поеми Вергiлiя лише основну сюжетну лiнiю та iмена головних героïв.
Основним джерелом i натхнення була для письменника тогочасна дiйснiсть. Найважливiше те, що I. Котляревський поставив перед собою досi не чуване завдання — передати все новими творчими методами.
Украïнськi типи, реалiï побуту, несподiванi ситуацiï автор передавав i вiдтворював з незвичайною щирiстю та виразнiстю. Щедрий гумор лише доповнював образну завершенiсть героïв поеми.
За мiфологiчною канвою просвiтлюються обриси тогочасного суспiльства, сповненого життєвих неспра-ведливостей.
Нацiональна ж особливiсть характеру украïнського народу — непоборна волелюбнiсть, наполегливiсть. Цiєю свiтлою iдеєю пройнята поема Енеïда. Причина довговiчностi цього твору, за словами О. Бiлець-кого, — в єдностi авторського задуму i стилю, в оптимiстичному стихiйно-реалiстичному свiтовiдчуттi, яким вона пройнята. Вона була першою друкованою пам'яткою украïнськоï лiтератури, що немовби завершувала перiод довгого життя i водночас вiдкривала перспективи нового розвитку, i, незважаючи на свою комiчну зовнiшнiсть, була серйозною за своïм громадським значенням.