Хрестоматiя народного життя

Творчiсть Iвана Котляревського — початок новоï ери
украïнськоï лiтератури, адже саме з неï починається
потужний рух нацiонального вiдродження. Енеïда , над якою I.
Котляревський працював майже три десятилiття, стала епохальним явищем у
духовному життi украïнського народу, визначила змiстовий напрям i
форму нашiй лiтературi.
Жив i творив I. Котляревський у час, коли, здавалося, самi пiдвалини
нацiональноï iдеï вiдбували одне з найсерйознiших випробувань
на право свого iснування взагалi. Всеохоплюючий iмперський тиск мав
остаточно призвести до знищення навiть можливих проявiв нацiонального
духу.
XVIII столiття у лiтописi iсторiï украïнського народу
позначене поневiрянням, визиском. Час, коли народ мiг втратити
надiï, традицiï, культуру, майбутнє i навiть себе.
Доборолась Украïна до самого краю, — писав ïï генiй
Тарас Шевченко .
I раптом серед мертвоï тишi лунає зневажливий, саркастичний,
життєрадiсний смiх, який смiх пробудив у душах людей не тiльки
почуття гiдностi, а й повернув вiру в себе.
Мабуть, жоден народ у свiтi не надiляє такими повноваженнями
своïх митцiв, як украïнський. Особливо це стосується
письменникiв. Слово завжди користувалося авторитетом у наших людей, а
тому письменники сприймалися громадською думкою майже як пророки. А
втiм, поринаючи в нашу iсторiю й зважуючи на реалiï сьогодення, ми
переконуємося в тому, що незалежнiсть Украïни є
реальнiстю, — заслуга нашого письменництва. Отже, розглядаючи I.
Котляревського лише як письменника, годi й думати про повноту сприйняття
цiєï суспiльноï постатi. Тiльки вимiри громадсько-
лiтературнi здатнi реально визначити його масштабнiсть i значення.
Уже сучасниками Енеïда сприймалася як своєрiдна енциклопедiя
народного життя, панорама побуту i звичаïв. I. Котляревський
запозичив з поеми Вергiлiя лише основну сюжетну лiнiю та iмена головних
героïв.
Основним джерелом i натхнення була для письменника тогочасна дiйснiсть.
Найважливiше те, що I. Котляревський поставив перед собою досi не чуване
завдання — передати все новими творчими методами.
Украïнськi типи, реалiï побуту, несподiванi ситуацiï
автор передавав i вiдтворював з незвичайною щирiстю та виразнiстю.
Щедрий гумор лише доповнював образну завершенiсть героïв поеми.
За мiфологiчною канвою просвiтлюються обриси тогочасного суспiльства,
сповненого життєвих неспра-ведливостей.
Нацiональна ж особливiсть характеру украïнського народу —
непоборна волелюбнiсть, наполегливiсть. Цiєю свiтлою iдеєю
пройнята поема Енеïда. Причина довговiчностi цього твору, за
словами О. Бiлець-кого, — в єдностi авторського задуму i
стилю, в оптимiстичному стихiйно-реалiстичному свiтовiдчуттi, яким вона
пройнята. Вона була першою друкованою пам'яткою украïнськоï
лiтератури, що немовби завершувала перiод довгого життя i водночас
вiдкривала перспективи нового розвитку, i, незважаючи на свою комiчну
зовнiшнiсть, була серйозною за своïм громадським значенням.