Абетка Толстого: першi уявлення про життя для дiтей

Абетку — книгу, по якiй отримували б першi уявлення про життя i
моральнi поняття всi дiти, вiд царських до мужицьких. У першому виданнi
Азбука вийшла в 1872 роцi i вона складалася з кiлькох книг. Але
письменник не був задоволений своєю працею i вирiшив його
удосконалити. Ця абетка, — писав Толстой, може дати роботи на 100
рокiв. Для неï потрiбно знання грецькоï, iндiйськоï,
арабськоï лiтератури, потрiбнi всi природнi науки, астрономiя,
фiзика i робота над мовою жахлива — треба, щоб все було красиво,
коротко, просто i, головне, ясно . Перероблене друге видання складалося
з Новоï абетки та чотирьох книг для читання, в яких були вмiщено
короткi розповiдi, написанi Толстим спецiально для дiтей
На початку 70-х рокiв в Яснiй Полянi знову була вiдкрита школа для
селянських дiтей. Тепер у роботi школи взяли участь i дружина
письменника, i старшi дiти — Сергiй i Тетяна. Толстой у 70-тi роки
пiддав рiзкiй критицi iснуючi системи народноï освiти. Його стаття
Про народну освiту, вмiщена в журналi Вiтчизнянi записки, викликала
великий iнтерес серед педагогiв та лiтературознавцiв. Погляди Толстого
широко обговорювалися i в пресi, i в усних виступах.
Л. Н. Толстой не тiльки захоплювався педагогiчною теорiєю, але з
не меншим iнтересом ставився i до практичноï вчительськоï
дiяльностi. Бачачи: величезну потребу в учителях для народних шкiл, Л.
М. Толстой порушив клопотання перед Мiнiстерством народноï освiти
про вiдкриття учительськоï семiнарiï. Дозвiл було отримано,
але здiйснити його не вдалося.
Виступаючи пристрасним викривачем вад життя, великий письменник надавав
педагогiчноï дiяльностi велике значення, вважаючи ïï
великим тереном виховання людини. Спiлкування з народом, увагу до його
потреб вiдкрили Толстому велику таємницю, що простий народ,
незважаючи на тяжкiсть свого становища, стихiйно проникає в сенс
життя, якого не пiзнали мудрецi свiту. Це моральне вiдкриття викликало в
великого письменника бажання злитися зi своïм народом, любов до
якого вiн ввiбрав в себе, як i герой його, Левiн, з молоком баби-
годувальницi. У 1881 роцi письменник надрукував свою Сповiдь. Зi мною
стався переворот, — писав Толстой, який давно готувався в менi i
задатки якого завжди були в менi. Зi мною сталося те, що життя нашого
кола — багатих, учених — не тiльки обридла менi, але
втратила будь-який сенс … Дiï трудящого народу, який робить
життя, представилися менi єдиним справжнiм дiлом … З 1882 по
1901 рiк письменник жив по зимам в Москвi, в Хамовниках. У цьому будинку
вiн написав понад шiстдесяти творiв.
У 80-90-тi роки Толстой створив твори п'єси: Влада темряви, Плоди
освiти i Живий труп. Влада темряви за характером драматичного конфлiкту
i мови є народною драмою. Толстой говорив: Я ранiше оголосив, що
буду писати для народу, i Влада темряви я писав для народу. У
п'єсi правдиво розкривається темрява i жорстокiсть моралi
пореформеноï капiталiзуються села. Пристрасть до грошей
породжує злочину. Але цi факти дiйсностi Толстой пояснює
iдеалiстично, тим, що пiд впливом капiталiзму селянство
вiдмовляється вiд релiгiйних, моральних iстин. Вчиняє злочин
— Микитi, Онисiï i Мотрону — протиставленi
богобоязливий старий Яким, солдатiв Митрич, зберегли селянсько-
патрiархальну моральнiсть, засновану на принципi — жити по-божому
i думати про душу. Правлячi кола Росiï були наляканi викривальною
силою драми i не дозволили ïï до постановки. Олександр III,
дiзнавшись, що драма поширюється в друкованому виглядi, назвав Л.
М. Толстого нiгiлiстом i безбожником.
Плоди освiти — комедiя, що висмiює захоплення дворян
спiритизмом. Толстой показує, що селяни, якi мають трудовий
психологiєю, розумнiшi i вище панiв; вони смiються над панськими
примхами i вiрою в духiв. У комедiï пiднiмається питання про
те, що селяни страждають вiд безземелля. Земля каша мала! Куренка
випустити нiкуди ,-повторює неодноразово один з селян. Вперше
Плоди освiти були зiгранi в Яснiй Полянi. Виконавцями ролей були дiти
письменника, знайомi, родичi. Л. М. Толстой брав участь у пiдготовцi
вистави.
Драма Живий труп викриває облуднi царськi закони про сiм'ю i шлюб.
Толстой гнiвно протестує проти брехливоï казенноï моралi
i церкви, освячують брехня i фальш буржуазно-дворянського суспiльства.
Як i епiчнi твори, драматургiя Толстого — вираз
життєвоï правди i високоï художньоï майстерностi.