Образ головного героя у повiстi Оноре де Бальзака Гобсек

Гобсек це не бездушна людина-автомат. Це душа, про яку Дервiль казав
наступне: “… присягаюсь, що жодна людська душа у свiтi не
знала таких жорстоких випробувань i так не загартувалась, як вiн”
[3, с 300]. Це “гартування” не знищило душу людини, а лише
додало ïй мудростi, змусило ïï приховувати власнi
почуття, обережно ставитися до людських стосункiв, певною мiрою взяти на
себе роль людини, яка вiдновлює справедливiсть. А справедливiсть
це не лише покарання, а й допомога. Коли йдеться про дiйсно мудру
людину, то виявляється, що ïï покарання теж стає
допомогою звичайно, якщо той, кого карають, спроможний це зрозумiти.
Спробуємо пiдбити основнi пiдсумки “психологiчноï
реконструкцiï характеру” головного героя повiстi Оноре де
Бальзака “Гобсек ”.
Письменник зображує сильний чоловiчий характер, який було
сформовано дуже важкими, можна навiть сказати, екстремальними умовами
життя. Це самодостатня людина, яка вмiє робити правильнi висновки
iз власних помилок, яка високо поцiновує себе, свiй моральний
досвiд, свою життєву фiлософiю, тому ставить себе вище за
звичайних людей. Вона вмiє доводити iншим людям свою спроможнiсть
дотримуватися власних життєвих принципiв, умiє пiдкоряти
людей власнiй волi, завжди досягає того, що оточуючi ïï
люди виконують вимоги, якi вона висуває до них. Помiтний
егоцентризм цiєï людини не заважає тому, що вона
чутливо, з великою зацiкавленiстю приглядається до усiх, з ким
ïï зводить доля, активно втручається в життя iнших людей
тодi, коли вважає це за доцiльне. Втiм, ïï поведiнка
майже завжди вiдповiдає зовнiшньому образу, який вона свiдомо
створює i який сприймається iншими людьми як ïï
сутнiсть. Основнi ознаки цього образу: людинаавтомат, яка нiколи
вiдкрито не виражає власнi почуття, яку неможливо переконати
навiть у дрiбничках, погляди й життєву фiлософiю якоï
неможливо змiнити, до почуттiв якоï неможливо
“достукатися”. Декларацiï, якi вона проголошує,
на перший погляд, стовiдсотково збiгаються з ïï поведiнкою,
оскiльки ця поведiнка носить цiлком свiдомий, виважений та послiдовний
характер.
Другий бiк цiєï постатi, який можна вважати внутрiшньою
характеристикою героя, вiдзначається пiдвищеною емоцiйнiстю,
бурхливими пристрастями, якi людинаавтомат майстерно приховує.
Непiдробна зацiкавленiсть у кожнiй людинi вiдображує, з одного
боку, пошуки героєм морального виправдання своєï iнодi
надмiрно жорсткоï поведiнки, з iншого боку його прагнення допомогти
тим, хто заслуговує на допомогу. Вiдкрито проявити свою сутнiсть
герой не може, тому що це буде сприйматися суспiльством як слабкiсть,
але Гобсек, як виявляється, завжди опиняється на боцi тих,
хто всупереч обставинам життя зберiгає моральнiсть або хоча б
залишки моральностi.
Добре розумiючи людей, вiн помiчає людськi чесноти i
своєрiдно “винагороджує” ïхнiх носiïв,
допомагаючи ним таким чином, що вони зберiгають власну гiднiсть. У
цiлому головний герой постає як людина, яка сформована вiдповiдним
суспiльством, яка добре пристосувалася до умов життя цього суспiльства i
спромоглася зберегти своï уявлення про мораль, що багато в чому
суперечать суспiльнiй моралi. Життєвий досвiд пiдказує цiй
людинi “правильну” лiнiю поведiнки, яка допомагає
досягти поваги з боку майже усiх членiв суспiльства, нав'язати свою волю
тим, кому, на ïï думку, потрiбно ïï нав'язати.
Образ головного героя трагiчний, оскiльки “боротьба за
iснування” позбавила його друзiв, можливостi бути собою, вiдкрито
виявляти звичайнi людськi почуття. Цей образ можна сприймати як
художнє звинувачення суспiльства, в якому людина для того, щоб
вижити i досягти успiху, має вiдмовитися вiд щиростi, людських.
почуттiв, доброзичливого ставлення до iнших людей. Ще бiльше трагiзму
додає цьому образовi те, що це характер неабиякоï сили,
людина неззичайна, чесноти якоï, якби вона ïх не приховувала,
завадили б досягти життєвого успiху. Цiною цього успiху стала
втрата людяностi, необхiднiсть перетворитися на людинуавтомата, у душi
якоï було гаряче людське серце, що визначало ставлення
цiєï людини до себе, до свiту, до iнших людей тощо.
Узагальнюючи розгляд спiввiдношення соцiального й iндивiдуального
характерiв Гобсека, доходимо висновку, що у стосунках героя з переважною
бiльшiстю людей домiнує саме соцiальний характер: старий лихвар
поводиться так, як вiн i має поводитися, виходячи зi свого
суспiльного становища. Проте саме тодi, коли герой
“дозволяє” собi проявити свiй iндивiдуальний характер,
ми бачимо справжнього Гобсека, який завжди спрямовує своï
зусилля на те, щоб “вiдновити справедливiсть” щодо
окремоï людини. Можливо, таємнiсть i привабливiсть образу
старого лихваря зумовлена саме
цiєю суперечнiстю мiж його соцiальним и iндивiдуальними
характером?
“Психологiчна реконструкцiя характеру” Гобсека
ускладнюється тим, що цей образ створено на межi романтизму й
реалiзму, але саме це пiд час вивчення повiстi учнями робить
ïï необхiдною: без заглиблення в психологiю героя його
осмислення школярами буде викривленим, не адекватним авторському задуму
i моральноестетичнiй позицiï письменника. Тривалий час Гобсек
сприймався лише як цiлковито негативний персонаж, своєрiдний
образзастереження вiд “влади золота”, але, як ми бачимо,
генiальний письменник Бальзак створив набагато складнiший образ!
Вiдповiдно, його осмислення школярами має бути всебiчним, що
є неможливим без “психологiчноï реконструкцiï
характеру” одного з найвiдомiших образiв свiтовоï лiтератури.
В. В. Гладишев, доктор педагогiчних наук А. А. Веселкова Миколаïв