А головне в життi це сила

Що не роби потрiбна сила
Вона ж ввесь всесвiт цей творила
I рух постiйний спричинила
Багато дечого зробила
Життя процеси запустила
I нас таких ось народила
Ще й виживати научила
Щось будувала, щось громила
Тих убивала, тих морила
А потiм iнших породила
I знов безжалiсно побила
Не всiх життям задовольнила
Одним його укоротила
А iнших тiльки пожурила
Стихiйно лиха натворила
Людина ж завжди розумiла
Як добре, як пiд власна сила
Приборкать силу захотiла
Спочатку бога лиш молила
Про мiстику щось говорила
А потiм все таки зумiла
Худобу собi пiдкорила
Та нею бiльше зла творила
А нiж для блага примiнила
Завоювати все хотiла
А далi технiку створила
Теж на вiйну ïï пустила
Для лиходiйства примiнила
Лiтаючи все погромила
Життiв багато погубила
Ще й бомбу атомну зробила
Щоб ця страшна не чиста сила
Всю землю нашу сполонила
Згодом довкiлля забруднила
Чорнобильська та мирна сила
А хiмiя все потравила
Природу дуже пригнiтила
I цим життя хитким зробила
Людина в космос полетiла Та розуму не проявила
Розпорядитись не зумiла.
Лиха ще бiльше наробила
Нiж та стихiя натворила
Як баба одна говорила
Нема ума не треба сила
Як би ж природа розумiла
Та по уму силу дiлила
Та бiльше для добра лишила
Життя процес задовольнила
Бо головне в життi це сила
Без сили нас чека могила
Коли б людина захотiла
I власну силу пробудила
Життя по сутi полюбила
То мала б статус здоровила
Багато дещо б зрозумiла
I задоволень не хотiла
Була б кожна хвилина мила
Без рiзних стимулiв радiла
Та ощасливитись зумiла
А ще собою володiла
Таке дає лиш власна сила
Яку людина пробудила
Якщо цiну свою сплатила
Та здатнiсть цю в собi розвила
I самотужки покорила
Сто раз вiджатися зумiла
В свiй шiстдесятий рiк схотiла
Щоб старiсть тiло вiдпустила
На практицi моïй явила
Такi можливостi вiдкрила
Життєву силу надiлила
Таким добром нагородила
За це подяку заслужила
Хай буде завжди добра сила
Щоб все життя нам вдовольнила
В. Назаренко
2008 05 мiсяць
Volodumurnazarenko@yandex. ua