Мистецтво й архiтектура ассирийцев

В областi архiтектури ассiрiйськi зодчi мали великi досягнення. Найбiльш
важливi будови зводилися на високих цегельних платформах; всi будiвлi
споруджувалися iз сирцового цегли (обпалена цегла й камiнь
застосовувалися, i те далеко не завжди, лише для облицювання). Тому що
сирцовий цегла — матерiал, що не допускає складних
архiтектурних форм, ассiрiйське зодчество користувалося обмеженим числом
прийомiв: прямi лiнiï, чергування виступiв i нiш, вiдкритi портики
зi стовпами й iз двома вежами з бокiв — так званi “хетськi
бiт-хилани”. Стiни будинкiв були глухi, кiмнати, як i у Вавилонии,
вiдкривалися у внутрiшнiй двiр. Вiдомий було аркове склепiння, але
звичайно перекриття були балковi, накатом; свiтло проходило через
отвори, зробленi в стелi або в стiнах пiд стелею. При храмах
найважливiших божеств будувалися схiдчастi вежi (зиккурати) трохи
iншоï конструкцiï, чим i Вавилонии.
Центральним спорудженням великого ассiрiйського мiста був царський
палац, що займав значну частину його площi. Такий палац являв собою
крiпосне спорудження на високiй платформi. Стiни з виступами прямокутних
веж, увiнчанi схiдчастими зубцями, були складенi звичайно цiлком iз
сирцового цегли. Арковi входи були прикрашенi кам'яними статуями
крилатих бикiв i левiв з людськими особами-божеств-хоронителiв палацу.
Зовнiшнiх прикрас у будинкiв, крiм описаних, по бiльшiй частинi не було.
Художньо оформлялися головним чином внутрiшнi примiщення, особливо
вузькi й довгi параднi зали палацiв. Тут застосовувалися розфарбованi
рельєфи, розпис i кольоровi кахлi. Особливо вiдомi ассiрiйськi
рельєфи. Вони висiкалися на бiльших кам'яних плитах, якими
облицьовувалися нижнi частини стiн у внутрiшнiх примiщеннях палацiв.
Звичай виготовлення рельєфних плит був запозичений з Митанни або
вiд хетiв; взагалi в образотворчому мистецтвi Ассирiï є
безлiч елементiв, що сходять до хурритскому й хетського мистецтва.
Рельєфи бiльше раннього перiоду (по IX в. до н. е. включно)
вiдрiзняються бiльшою зв'язанiстю фiгур, вiдсутнiстю в них динамiчностi,
перебiльшеним пiдкресленням фiзичноï сили. Починаючи з VIII в.
художники, що працювали в Ассирiï, трохи бiльше наближаються до
правдивоï передачi дiйсностi, починають користуватися пейзажем.
Особливо чудовi зображення тварин i сцени полювання часу Ашшурбанапала.
Однак досягнення ассiрiйського мистецтва залишаються обмеженими. Для
нього характерно ремiсниче, хоча й квалiфiковане використання
заздалегiдь розроблених трафаретiв; iнодi — як у випадку
мисливських сцен — художник умiло ïх сполучить, домагаючись
життєвостi зображення; тематика ж обмежена вiйськовими, культовими
й мисливськими сценами, а iдейний змiст зводиться до вихваляння моцi
ассiрiйського царя й ассiрiйського вiйська й до посоромлення ворогiв
Ассирiï. Немає iнтересу до передачi конкретного образа людини
i його оточень, у зображеннях зберiгається трафаретний тип особи,
умовний розворот тiла й т. п.
Незважаючи на те, що в образотворчому мистецтвi досягнення ассирийцев
були порiвняно невеликi, воно все-таки вплинуло на офiцiйне мистецтво
бiльше пiзньоï держави того ж типу — Перськоï держави,
розвиток якого пiшло по шляхах, прокладеним ассiрiйськими художниками;
при цьому минулому лише посиленi елементи трафаретностi й декоративностi
зображень
Релiгiйнi подання, восходившие до далеких часiв, i вiрування, що
виникали знову на ґрунтi соцiальноï пригнiченостi мас,
обплутували кожний крок ассирийцев. Вони вiрили в незлiченнi
марновiрства, у десятки видiв демонiв i примар, вiд яких захищалися
амулетами, молитвами, магiчними фiгурками героïв Гильгамеша й
енкиду. Iснували тисячi прикмет на всi випадки життя, дотримуванi з
найбiльшою стараннiстю обряди й т.д. Складнi обов'язковi обрядовi
церемонiï повинен був виконувати й цар, що вважався магiчним
носiєм благополуччя краïни. Це спритно використовувалося
жрецтвом для полiтичного тиску на царя й збереження свого впливу на
державноï справи Iдейний змiст як мистецтва й лiтератури, так i
всiєï ассiрiйськоï культури взагалi значною мiрою
визначалося релiгiєю
Офiцiйна обрядовiсть, мiфологiя й все навчання ассiрiйськоï
релiгiï були майже повнiстю запозиченi з Вавилона, з тiєю
лише рiзницею, що мiсцевий бог Ашшур був поставлений над всiма богами, у
тому числi й над вавилонським Бiлому-Мардуком.
Найважливiше значення в релiгiï ассирийцев мали ритуали й обряди
магiчного характеру. Боги представлялися у виглядi сильних, заздрому й
грiзних у своєму гнiвi iстот, а роль людини стосовно них зводилася
до ролi раба, що годує ïхнiми своïми жертвами. Усякий
бог був богом-заступником певноï громади або територiï. Боги
дiлилися на “своïх” i “чужих”. Однак i
“чужi” боги все-таки визнавалися божествами
Бог-Заступник держави оголошувалася найбiльш могутнiм богом, царем
богiв, мир богiв представлявся по образi iєрархiï царського
двору, а релiгiя в першу чергу освячувала iснуючу деспотичну монархiю
Були поширенi серед народних мас такi мiфи й вiрування, якi не були
вiдомi вавилонянам i якi сходили до хурритской мiфологiï. Це
засвiдчено зображеннями на цилiндричних кам'яних печатках, якi носили
вiльнi ассирийци. Ассiрiйськi мiфи й культи, пов'язанi iз землеробством,
збереглися у виглядi пережиткiв i до наших днiв у побутi горцiв, що
живуть на територiï колишнiй Ассирiï