Мистецтво й архiтектура ассирийцев

В областi архiтектури ассiрiйськi зодчi мали великi досягнення. Найбiльш важливi будови зводилися на високих цегельних платформах; всi будiвлi споруджувалися iз сирцового цегли (обпалена цегла й камiнь застосовувалися, i те далеко не завжди, лише для облицювання). Тому що сирцовий цегла — матерiал, що не допускає складних архiтектурних форм, ассiрiйське зодчество користувалося обмеженим числом прийомiв: прямi лiнiï, чергування виступiв i нiш, вiдкритi портики зi стовпами й iз двома вежами з бокiв — так званi “хетськi бiт-хилани”. Стiни будинкiв були глухi, кiмнати, як i у Вавилонии, вiдкривалися у внутрiшнiй двiр. Вiдомий було аркове склепiння, але звичайно перекриття були балковi, накатом; свiтло проходило через отвори, зробленi в стелi або в стiнах пiд стелею. При храмах найважливiших божеств будувалися схiдчастi вежi (зиккурати) трохи iншоï конструкцiï, чим i Вавилонии.
Центральним спорудженням великого ассiрiйського мiста був царський палац, що займав значну частину його площi. Такий палац являв собою крiпосне спорудження на високiй платформi. Стiни з виступами прямокутних веж, увiнчанi схiдчастими зубцями, були складенi звичайно цiлком iз сирцового цегли. Арковi входи були прикрашенi кам'яними статуями крилатих бикiв i левiв з людськими особами-божеств-хоронителiв палацу. Зовнiшнiх прикрас у будинкiв, крiм описаних, по бiльшiй частинi не було. Художньо оформлялися головним чином внутрiшнi примiщення, особливо вузькi й довгi параднi зали палацiв. Тут застосовувалися розфарбованi рельєфи, розпис i кольоровi кахлi. Особливо вiдомi ассiрiйськi рельєфи. Вони висiкалися на бiльших кам'яних плитах, якими облицьовувалися нижнi частини стiн у внутрiшнiх примiщеннях палацiв. Звичай виготовлення рельєфних плит був запозичений з Митанни або вiд хетiв; взагалi в образотворчому мистецтвi Ассирiï є безлiч елементiв, що сходять до хурритскому й хетського мистецтва. Рельєфи бiльше раннього перiоду (по IX в. до н. е. включно) вiдрiзняються бiльшою зв'язанiстю фiгур, вiдсутнiстю в них динамiчностi, перебiльшеним пiдкресленням фiзичноï сили. Починаючи з VIII в. художники, що працювали в Ассирiï, трохи бiльше наближаються до правдивоï передачi дiйсностi, починають користуватися пейзажем. Особливо чудовi зображення тварин i сцени полювання часу Ашшурбанапала.
Однак досягнення ассiрiйського мистецтва залишаються обмеженими. Для нього характерно ремiсниче, хоча й квалiфiковане використання заздалегiдь розроблених трафаретiв; iнодi — як у випадку мисливських сцен — художник умiло ïх сполучить, домагаючись життєвостi зображення; тематика ж обмежена вiйськовими, культовими й мисливськими сценами, а iдейний змiст зводиться до вихваляння моцi ассiрiйського царя й ассiрiйського вiйська й до посоромлення ворогiв Ассирiï. Немає iнтересу до передачi конкретного образа людини i його оточень, у зображеннях зберiгається трафаретний тип особи, умовний розворот тiла й т. п.
Незважаючи на те, що в образотворчому мистецтвi досягнення ассирийцев були порiвняно невеликi, воно все-таки вплинуло на офiцiйне мистецтво бiльше пiзньоï держави того ж типу — Перськоï держави, розвиток якого пiшло по шляхах, прокладеним ассiрiйськими художниками; при цьому минулому лише посиленi елементи трафаретностi й декоративностi зображень
Релiгiйнi подання, восходившие до далеких часiв, i вiрування, що виникали знову на ґрунтi соцiальноï пригнiченостi мас, обплутували кожний крок ассирийцев. Вони вiрили в незлiченнi марновiрства, у десятки видiв демонiв i примар, вiд яких захищалися амулетами, молитвами, магiчними фiгурками героïв Гильгамеша й енкиду. Iснували тисячi прикмет на всi випадки життя, дотримуванi з найбiльшою стараннiстю обряди й т.д. Складнi обов'язковi обрядовi церемонiï повинен був виконувати й цар, що вважався магiчним носiєм благополуччя краïни. Це спритно використовувалося жрецтвом для полiтичного тиску на царя й збереження свого впливу на державноï справи Iдейний змiст як мистецтва й лiтератури, так i всiєï ассiрiйськоï культури взагалi значною мiрою визначалося релiгiєю
Офiцiйна обрядовiсть, мiфологiя й все навчання ассiрiйськоï релiгiï були майже повнiстю запозиченi з Вавилона, з тiєю лише рiзницею, що мiсцевий бог Ашшур був поставлений над всiма богами, у тому числi й над вавилонським Бiлому-Мардуком.
Найважливiше значення в релiгiï ассирийцев мали ритуали й обряди магiчного характеру. Боги представлялися у виглядi сильних, заздрому й грiзних у своєму гнiвi iстот, а роль людини стосовно них зводилася до ролi раба, що годує ïхнiми своïми жертвами. Усякий бог був богом-заступником певноï громади або територiï. Боги дiлилися на “своïх” i “чужих”. Однак i “чужi” боги все-таки визнавалися божествами
Бог-Заступник держави оголошувалася найбiльш могутнiм богом, царем богiв, мир богiв представлявся по образi iєрархiï царського двору, а релiгiя в першу чергу освячувала iснуючу деспотичну монархiю
Були поширенi серед народних мас такi мiфи й вiрування, якi не були вiдомi вавилонянам i якi сходили до хурритской мiфологiï. Це засвiдчено зображеннями на цилiндричних кам'яних печатках, якi носили вiльнi ассирийци. Ассiрiйськi мiфи й культи, пов'язанi iз землеробством, збереглися у виглядi пережиткiв i до наших днiв у побутi горцiв, що живуть на територiï колишнiй Ассирiï