Трагiкомедiя Феофана Прокоповича Володимир як зразок шкiльноï драми

Феофан Прокопович народився в Києвi в сiм'ï купця й при
хрещеннi одержав iм'я Елеазар. Рано залишився сиротою, вирiс пiд впливом
дядька — ректора Киïвського колегiуму. З 1688р. став учнем
цього колегiуму. Мав бiльшi здатностi до навчання. Потiм учився в
католицькому училищi Владимир-Волинского монастиря (щоб бiльше
довiдатися про католицизм), незабаром його забирають у Римську
католицьку академiю. Тато Римський Климентiй готовив присвяту
Прокоповича в єпископи, але той виïхав з Iталiï.
Вимоливши прощення, постригся в ченцi православноï церкви, вернувся
в Киïв , одержав благословення митрополита й взяв iм'я дядька
(Феофан Прокопович). Став викладачем Києво-Могилянськоï
академiï. Згодом Петро Й зробив його ректором цього навчального
закладу. Пiд керiвництвом Прокоповича академiя стала передовим вищим
навчальним закладом Європи. Якийсь час був на чолi росiйськоï
православноï церкви. Пiсля смертi пануючи Петра Й випробував
зневагу й переслiдування, умирав на самотi й бiдностi.
Письменник, що видається ритор, оратор, педагог, церковний дiяч.
Залишив велику наукову й публiцистичну й художню спадщину, у якому
значну частину становить риторика. Автор лiричних поезий, фiлософських i
полiтичних трактатiв. Одне з досягнень Прокоповича — створення
першоï в украïнськiй лiтературi драми з вiтчизняним iсторичним
героєм Володимир. Драма була присвячена гетьмановi Мазепi,
ставилася для простих киян, у нiй уперше грали не ляльки, а теперiшнi
актори. Шкiльна драма була поширена на Украïнi в барочнi часи XVII-
XVIII сторiччя. Писали цi добутки викладачi риторики Києво-
Могилянськоï академiï. У шкiльнiй драмi розiгрувалися сюжети,
як правило, релiгiйного характеру. Так, драма Феофана Прокоповича
присвячена засновниковi християнства на Русi Володимиру Великому.
Шкiльна драма повинна була мати кiлька типiв, залежно вiд тематики:
великодньоï, рiздвянi, драми об святих православноï церкви й
iсторичнi драми. До останнього типу драми належить п'єса
Володимир. За жанровою формою в добутку наявнi елементи трагедiï й
комедiï. Трагедiйним є образ головного героя, що через
внутрiшнi протирiччя, нерiшучiсть вирiшує хрестити Киïв.
Комедiйним є сатиричне зображення жерцiв Жеривола, Куроида й
Пияра. Як i в кожнiй шкiльнiй драмi, у добутку був хор, ми бачимо це в
епiзодi драми. Панегiрик спiває Андре-Апостол з ангелами.
Розповiдається про подальшу долю Києва:

• Був у тьмi ти ранiше, хоч перед миром
• Свiтлою справою преславний, але йде кумирам
• Темним ти покорявся, був чорний вбезверии.
• Отож свiтлом себе й осяй невечiрнiм!

За структурою драма Володимир складається iз прологу, основноï частини й епiлогу. Наприклад, у пролозi розповiдається про занепокоєння жерцiв Жеривола, Куроида й Пияра iз приводу того, що Володимир збирається хрестити Киïвську Русь. Основна частина добутку присвячена головному героєвi. Владимир вислухує грецького фiлософа, синiв Бориса й Глiба, перш нiж прийняти остаточне рiшення. Варто ще вказати, що шкiльна драма часiв барокко мала важливе значення для подальшого розвитку украïнськоï драматургiï (XIX сторiччя), ïï вплив був величезне, i в Росiï.