Переказ оповiдання Лєскова Вiдбитий ангел
На постоялому дворi вкриваються вiд непогоди кiлька подорожан. Один зних затверджує, що усякого врятованоï людини… ангел
руководствует, i його самого ангел водив. Наступне оповiдання вiн
вимовляє, коштуючи на колiнах, тому як всi случившееся —
справа досить священне й страшне.
Маркуша, незначна людина, породжений в старiй росiйськiй вiрi, служить
муляром в артiлi Луки Кирилова, самою дивовижною iконою в якiй
уважається зображення ангела. На Днiпру артiль будує разом з
англiйцями кам'яний мiст i три роки живе мирственним духом i
предобiрнiсть богозданной природи вiдчуває. Але пiсля того як
неосвiчений i напоминающий верблуда Марою винаходить особливий спосiб
розбивати прочнейшие болти, про старовiрiв iде слава. Пимон Iванов, що,
на вiдмiну вiд теперiшнiх статечних старовiрiв, не цурається
спiлкування iз чиновниками, зустрiчається iз дружиною
немаловажноï особи, що просить у старовiрiв вимолити ïй дочка.
Пимон нiчого старовiрам не розповiдає нi про цьому, нi про
наступнi доручення, але всi вони виконуються. Розплатившись iз Пимоном
грошима на свiчi й масло, бариня виражає бажання подивитися на ангела-
хоронителя, i Пимоновi доводиться про усiм розповiсти старовiрам. Ранком
пiсля приïзду баринi дружина Луки Кирилова, тiтка Михайлица,
розповiдає, що вночi ангел зiйшов з iкони. У цей час чоловiк
баринi, за який Пимон молитвует, одержує хабар вiд жидiв, але тi
його обманюють i ще бiльше вiдданого назад вимагають. Бариня
вимагає цих грошей у старовiрiв. Старовiри таких грошей не мають,
i на ïхнє житло нападають жандарми, запечатують iкони, у тому
числi й лик ангела, сургучем, вiдвозять i звалюють у пiдвал. Iкона з
ангелом придивляється архiєреєвi, i неï ставлять
у вiвтарi. Старовiри вирiшують хоронителя пiдмiнити — скрасти й
роздрукувати, а до виконання цiєï рiшучостi обирають
оповiдача цiєï повiстi й ґречного отрока Левонтия.
Тим часом по Пимоновi раптом пегота пiшла, а на старовiрiв нападає
сугуба туга, а разом з нею хвороба очей, вилiкувати яку зможе тiльки iкона-
охоронниця. Таке благочестя торкає старшого серед англiйцiв Якова
Яковича, якому Маркуша пояснює, що художник з мiста не зможе точну
копiю виконати, представити тип особи небожительний. I iкона та
строгановского малюнка, а вiн сильно вiдрiзняється вiд iнших
писань. А сьогоднi високого натхнення тип втрачений i у нових школах
мистецтва повсюдне растлеяние почуття розвинено й суєтi розум
кориться. Писання не всякому дане уразуметь, i зображена небесна слава
дуже при цьому допомагає про грошi й всю славу земноï думати
не iнакше як про мерзеннiсть перед господом. Самi ж старовiри молять
христианския кончини живота й доброï вiдповiдi на страшному
судилищi. Англiєць i його дружина такими мовленнями настiльки
розчуленi, що дають Маркуше грошей, i вiн з среброуздим Левонтием
вiдправляється на пошуки iзографа
Доходять вони до Москви, древлего росiйського суспiльства
преславноï царицi, але й нею не утiшаються, уважаючи, що старовина
в Москвi не на добротолюбии й благочестi, а на єдинiй упертостi
зиждится. А майстри в мистецтвi неакуратнi, усе друг перед iншому
величаються або, зграями совокупясь, по трактирах вино п'ють i
своє мистецтво хвалять з кичливою надменностию. На Маркушу
нападає нудьга, а Левонтий боïться, що його спокуса обдержать
може, i виявляє бажання побачити безгнiвного старця Памву й
зрозумiти, яка благодать пануючоï церкви. На всi протести Маркуши
про те, що церковнi кофий п'ють i зайцiв ïдять, Левонтий
вiдповiдає своєю освiченiстю. З Москви подорожани йдуть у
Суздаль шукати iзографа Севастiана, i по дорозi, обраноï Маркушей,
губляться. Левонтий виглядає хворим i вiдмовляється йти. Але
невеликий дiдок, що з'явився з лiсу, призиває його встати й веде
подорожан у своє житло. Маркуша розумiє, що це i є
Памва безгнiвний Памва випускає душу з Левонтия, як голублячи iз
клiтки, i отрок умирає. Маркуше не можна обвинуватити старця:
нескорима ця людина з такою смиреннiстю, але вiн вирiшує, що якщо
тiльки в церквi два такi чоловiки є, то ми пропали, тому що цей
весь любов'ю одушевлений. Коли Маркуша йде по лiсi, йому знову є
Памва й говорить: Ангел у душi живе, але вiдбитий, а любов звiльнить
його. Маркуша бiжить вiд старця й зустрiчає iзографа Севастiана, з
яким вертається в артiль. Щоб перевiрити вмiння iзографа, Якiв
Якович просить його написати iкону своïй дружинi, Севастiан
довiдається, що англiйка молиться про дiтей, i пише iкону такою
тонкiстю мелкоспопического листа, про яку англiйцi не слихивали. Але
скопiювати портрет англiйки в перстень вiдмовляється, щоб не
принизити свого мистецтва
Якiв Якович просить владику повернути на час ангела в артiль, щобпозолотити на вiдбитому ангелi ризу й прикрасити вiнець. Але
архiєрей вiддає лише ризу. Севастiан пояснює
англiйцевi, що необхiдно справжню iкону. Той спочатку iзографа
виганяє, але потiм сам викликається зробити крадiжку й
домовляється, щоб, поки всеношна в архiєрея йде, копiю
написали, стару iкону зi староï дошки зняли, пiдробок вставили, i
Якiв Якович змiг ïï знову на вiкно поставити, начебто нiчого
не бувало. Англiєць бере iз собою сильного духом ковача Мароя, щоб
той всю провину на себе взяв i смерть перетерпiв, якщо старовiри
обдурять. Договiр тримається на основi взаимоверья.
Акцiя проходить успiшно, але Севастiан вiдмовляється накладати
печатку на копiю, i це доводиться зробити англiйцi. У цей час
рушає лiд, i, щоб вчасно переправитися на iнший берег, Лука, пiд
спiв старообрядникiв, переходить рiку по мостовому ланцюзi. Марою бачить
над ним свiтiння й охорону ангелами. На копiï iкони зникає
сургуч, i Лука кидається з винноï до архiєрея, що
вiдповiдає, що старовiри зi свого ангела печатка крутiйством
звели, а iнший сам iз себе неï зняв i тебе сюди привiв. Прошенi
архiєреєм старовiри тiла й кровi Спасу за зубожiю
прилучаються. А разом з ними й Маркуша, що пiсля зустрiчi зi старцем
Памвой має потяг воєдино одушевитися iз всею Руссю.
Напрочуд подорожан iз приводу зниклоï печатки Маркуша
розповiдає, що печатка англiйки була паперовоï й випала.
Проти того, що все трапилося звичайним манером, старовiри не
сперечаються: однаково, якими шляхами господь людини стягне, аби тiльки
стягнув. Маркуша поздоровляє всiх з Новим роком i просить прощення
Христа заради за себе, нечему


