Об'єднання лiтописних зводiв Повiсть минулих лiт

Об'єднання давньоруських лiтописних зводiв було почато киево- печерським ченцем Нестором, творцем найбiльшого лiтопису — Повести тимчасового рокiв. Потреби державноï самосвiдомостi, що розвивається, ставили перед лiтописом проблеми, якi Нестiр позначив у ïï заголовку: … звiдки ïсти пiшла Росiйська земля, хто в Києвi нача первее княжити й звiдки Росiйська земля стала ïсти. Вiдношення лiтописця до минулого Русi було перейнято епiчним пафосом. Вiн вiдтворював в оригiнальнiй манерi росiйського лiтописного оповiдання загальновiдомi в його час епiчнi перекази. Оповiдання лiтопису про помсту княгинi Ольги древлянам за вбивство ïï чоловiка Iгоря насиченi фольклорними мотивами багатьох народiв. Осадивши древлянский мiсто Ис- коростень, Ольга зажадала вiд городян замiсть данини по трьох голуба й по трьох горобця iз двору
За ïï наказом птаха були вiдпущенi iз прив'язаним до кожноï з них запаленою губкою й, повернувшись у своï гнiзда, спалили мiсто. Лiтопис був насичений епiчними переказами, тiсно пов'язаними з вiтчизняною iсторичною дiйснiстю. Такий оповiдання про князя Святославi Iгоровичi, що легько ходячи, аки пардус (гепард), вiйни багато хто творяни. …И посилаше до краïн, глаголя:хочу на ви ити (964 р.) Для стилю лiтописання характерне пряме мовлення героïв, нерiдко й живий дiалог. Зразком для пiзнiших князiвських мовлень служило образне мовлення Святослава до дружини перед битвою з переважаючими силами византийцев: Уже нам некамося дiти, волею й неволею статi противулДа не 374 лiтература посоромимо землi Росiяни, але ляжемо костьми, мертвi бо сорому не iмам… (971 р.)
Головною темою лiтописання була тема Росiйськоï землi, ïï єдностi й могутностi. Ця тема одержала рiзнi форми вираження: епiчну й публiцистичну. По поданнях лiтописцiв, iсторiя вершилася з волi божiй дiяннями князiв, а цi дiяння оцiнювалися так чи iнакше залежно вiд того, наскiльки вони вiдповiдали державно-патрiотичним iдеалам епохи. Вiддалене минуле вiдбивалося в iдеалiзованих оповiданнях про перших князiв. Тодiшня дiйснiсть одержала в лiтописi гострi морально-полiтичнi оцiнки, у яких засуджувалися князiвськi розбрати, що почали iз другоï половини XI столiття загрожувати цiлiсностi краïни. Лiтописцi ретельно збирали матерiали, що ставляться до цiєï теми . Коли феодальне розчленовування Киïвськоï Русi стало визнаним фактом, загальросiяни державнi iдеï стали проявлятися в лiтописi ще бiльш ясно. Тема оборони Русi вiд половцiв зв'язувалася в лiтописi не тiльки iз протестом проти мiжусобноï боротьби князiв, але й з оцiнкою положення селян, що страждали вiд набiгiв зовнiшнiх ворогiв. Повiсть минулих лiт, як i ïï лiтописання, що продовжує, займає високе мiсце в середньовiчноï хронографии. Широта iсторичного й полiтичного кругозору, усвiдомлення спорiднення слов'янських народiв, розумiння державних iнтересiв Киïвськоï Русi, прагнення осмислити сучаснiсть за допомогою зiставлення ïï з минулим, високий патрiотичний пафос — всi цi особливостi видiляють Повiсть минулих лiт серед iнших лiтературних пам'ятникiв у планi iдейному
Лiтературно-стилiстичною особливiстю Повести… є ïï багатожанрова й многостилевая структура, що охоплює все багатство образотворчих засобiв давньоруськоï писемностi. Вона увiбрала в себе дружинно-епiчнi перекази, записи усних iсторичних оповiдань i родових легенд, народно-казковi оповiдання, прислiв'я й приказки, вiйськовi повiстi й повести про феодальнi злочини, бiблiйнi виречення, фрагменти перекладних творiв, мiркування про користь книг повчання церковнi (Федосия) i свiтськi (Володимира Мономаха), житiя перших росiйських святих Бориса й Глiба, запису державних договорiв i полiтичних заповiтiв i т.п. Завдяки унiверсальностi свого змiсту й багатству стилiстичних засобiв давньоруський лiтопис вiдрiзняється вiд iнших меншою схематизацiєю матерiалу, що викладається, а також не настiльки однобiчною придворно-феодальною й церковною тенденцiйнiстю
Написана живою й образною мовою, Повiсть минулих лiт була доступною й цiкавою книгою для читання протягом всiєï iсторiï Древньоï Русi