Лiтопис Повiсть минулих лiт

Лiтописи, найвизначнiшi пам'ятки iсторичноï лiтератури
Древньоï Русi, були написанi як хронiки (щорiчнi записи, анали) i
мiстять у собi також рiзний лiтературний матерiал: розповiдi, легенди,
бiографiï й запозичення з вiзантiйських хронiк i т.п. Лiтописання
на Русi почалося в Києвi, а перше лiтописне введення, що дiйшло до
нас у декiлькох редакцiях за назвою Повiсть минулих лiт, було укладене
Печерським ченцем Нестором близько 1110 . Йому передували трохи
киïвських (перше приблизно 1039 р.) i новгородських вiдомостей.

Початковий Лiтопис, що лягла в основу Повести тимчасового рокiв,
починається бiблiйною розповiддю про потоп, розподiл миру мiж
синами Ниючи, далi оповiдає про розселення слов'ян, про апостола
Андрiю й переходить до питання — Хто першим почав княжити на Русi
(розповiдь про Кие, Щеку й Хоривi, покликання варягiв i т.п.). Надалi
викладi iсторичних подiй за роками вставленi легендарнi оповiдання про
Кожемяке (пiд 993 р.), про облогу Бєлгорода печенiгами (997) та
iншi. Нестiр не тiльки доповнив Початковий Лiтопис (що є на
результатi 1093 р.), а й продовжив ïï до 1110 р., додавши
вiдомостi про мiжусобицi мiж синами Ярослава, нападами половцiв на
Киïв , з'ïздах князiв, ослiпленнi Волошки. Друга редакцiя
Повести (1116) належить iгуменовi Видубецкому монастиря Сильвестра, що,
крiм iншого, доповнив ïï мовленням Володимира Мономаха на
Долобском з'ïздi князiв (1103). Також iмовiрно, що у Видубецком
монастирi було додано до Повiстi i Повчання дiтям Володимира Мономаха.
Третя редакцiя Повести складена приблизно в 1118 роцi в Києво-
Печерськiм монастирi.

Повiсть минулих лiт лягла в основу подальшого лiтописання в Києвi
й iнших центрах Русi.