Море

Не забути менi того чарiвного ранку, коли вперше побачив я море.
Повiльно й важко сходив я на пагорок, але працi моï були щедро
вознаграждени — передi мною блиснула неосяжна синь морських
просторiв
Сонце так яскраво горiло в блакитних хвилях, що очам стало боляче,
навернулися сльози й райдужнi кола заблискали перед моïм поглядом.
Серце було готове вистрибнути iз грудей i так хотiлося доторкнутися
скорiше до води, вiдчути ïï прохолодь, що я готовий був
стрибнути з обриву долiлиць. По зрозумiлих причинах я все-таки зволiв
спуститися iнакше. Пляжик унизу був таким крихiтним, що, здавалося,
стежка йде прямо в море. З нетерпеньем я кинувся до води й занурив у
неï долонi У колiна боляче впивалася галька, але я все сидiв у
води, не в силах поворухнутися, боячись втратити те дивне вiдчуття
зiткнення з вiчнiстю, що у мене виникло. Коли ноги моï остаточно
затекли, я встав i повiльно побрiв уздовж крайки води. Вiд викинутих на
берег бурих водоростей виходив солоний аромат. шум, Що Не
Припиняється, прибою народжував у груди якийсь особливий хвилюючий
вiдгук, начебто зустрiлися два морячи
Багато чого вдалося менi побачити з тих пор, але нiчого волшебней i
пречервонiй я не пам'ятаюся