Cборники критичний^-критичних-критичнi-лiтературно-критичних есе Грейвса

Грейвс народився в Уимблдоне (пiвденний Лондон) у сiм'ï середнього добробуту. Дитинство Роберта можна назвати щасливим. Його батько — шкiльний iнспектор, iрландський письменник i фiлолог Альфред Персеваль Грейвс, дослiдник гельской культури. Мати — Амалия фон Ранцi- Грейвс, внучата племiнниця вiдомого нiмецького iсторика Л. фон Ранцi. Школу Грейвс не любив. Саме в шкiльнi роки вiн почав писати вiршi. Навчання Грейвса в Оксфордском унiверситетi було перервано Першою свiтовою вiйною. В 1914 р. вiн добровiльно вступив у Британську армiю, пiд час вiйни служив у Королiвському валлийском стрiлецькому полку. На вiйнi був важко поранений. Вiйськовий досвiд Грейвс описав у книзi спогадiв Прощання з усiм ( Good-bye to All That, 1929). Цю книгу можна назвати хронiкою пiслявоєнного втраченого поколiння, у нiй також зображенi шкiльнi роки Г. i його життя в першому шлюбi
В 1918 р. Грейвс одружився з художницею й фемiнiсткою Ненси Николсон. В 1926 р. вiн одержав учений ступiнь у Сент-Джонз-Коледжi Оксфордского унiверситету й у тому ж роцi мiсце викладача англiйськоï лiтератури в Єгипетському (нинi Каïрському) унiверситетi. Крiм дружини й дiтей, його супроводжувала поетеса Лаура Райдинг, з якоï Грейвс заснував видавництво Сизин Пресс i видавав журнал Епiлог (1925-1938). В 1929 р. Грейвс i Райдинг переïхали в Дейю, що на iспанському островi Майорка. Коли в Iспанiï спалахнула громадянська вiйна , Грейвс змушена був покинути острiв. Пiсля короткочасного проживання у швейцарському Лугано, Бретанi й Лондонi в 1939 р., вони переïхали в Америку. Незабаром шляхи Грейвс i Л.Райдинг розiйшлися. 1946 Грейвс вернувся на Майорку з Берил Ходж, дружиною свого друга, з якоï одружився в 1950 р. На Майорцi Грейвс прожив бiльшу частину свого життя
У пiслявоєннi роки Грейвс одержав широке визнання як поет, ставши, по сутi, живим класиком; вiн займав почесну посаду професора поезiï в Оксфордском унiверситетi (1961-1966), одержав Королiвську Золоту медаль за досягнення в поетичнiй областi (1968) i Золоту медаль поета на Олiмпiйських iграх Вмехико. Грейвс — письменник багатогранний. Вiн залишив величезну творчу спадщину — близько 140 книг. Але, насамперед, його талант виявився в поезiï. Грейвс- поет вiдзначається енциклопедичнiстю й тепер уже легендарною ерудицiєю. Для його вiршiв характернi численнi мiфологiчнi, географiчнi й культурно-iсторичнi образи, алюзiï, ремiнiсценцiï, цитати. Грейвс був поборником чистоï поезiï, вiльноï вiд домiшок особистих переживань i моральних установок. Поезiя Грейвса ззовнi традицiйна в планi метрики, строфiки, рими, навiть академiчна. У нiй простежується кiлька традицiй, насамперед англiйських нацiональних. Це й фольклорна британська поезiя (зокрема, баладна традицiя), i поезiя нiсенiтниць (nonsence poetry), i метафiзична поезiя XVII ст. Разом з тим лiрицi Грейвса властивi риси поезiï XX ст.: фiлософський пiдтекст, iронiчнiсть трактування, напруженiсть лiричного сюжету. Вiн, як вiдзначає лiтературознавець В. Скороденко, пише про те, що хвилює його сучасникiв: про неповторнiсть особистостi в ïï зв'язках з навколишнiм свiтом (Померлих воскрешати), про дуалiзм чуттєво-духовного пiзнання миру (Питання в лiсi), про можливостi вибору (Проживи тут життя), про природу волi письменника-творця (Читач, що коштує в мене за спиною, Спалили ïï!). Найвищим досягненням Грейвса вважається його любовна лiрика, у якiй вiн вiдвертий, жартiвливий, гiркий, скептичний i жагучий. Сам Грейвс вiдзначала: Провiдна тема моєï поезiï — неможливiсть для чоловiка й жiнки зберегти в реальному життi абсолютну любов; неможливiсть, переступити через яку здатна лише вiра в добро.
Широко вiдомим Грейвс став завдяки iсторичним романам Я, Клавдiй (I, Claudius, 1934) i його продовженню Божественний Клавдiй (Claudius the God, 1943) — з римськоï iсторiï, а також Золоте руно (Hercules My Shipmate, 1945) i Цар Iсус(King Jesus, 1946), що зображують, вiдповiдно, античний i новозавiтний часи. Так, роман Цар Iсус є новою iнтерпретацiєю євангельських подiй. Грейвс презентує Iсуса як мудреця й поета, заперечуючи його мiстичному народженню вiд Дiви. До образа Христа Грейвс звернувся також у своïй роботi Вiдновлене Назаретское Євангелiє (The Nazarene Gospel Restored, 1953; разом iз Джошуа Подро). Ще один iсторичний роман Грейвса — Дочка Гомера (Homer's Daughter) з'явився в 1955 г.
З-пiд пера Грейвса вийшли також дослiдження з мiфологiï. Найбiльш значиме з них — Бiла богиня (The White Goddess, 1948). В Бiлiй богинi Т. заперечує патрiархальним богам, як джерелу натхнення на користь матрiархальних сил любовi й руйнування. Муза, або богиня Мiсяця ( Moon-goddess), надихає поезiю магiчною силою, на вiдмiну вiд рацiонального класичного вiрша. Бiла богиня — це, за словами самого Грейвса, iсторична граматика поетичноï мiфологiï. Джерела поезiï Грейвс зводить до часiв епохи матрiархату й зв'язує ïх з фiгурою короля-чоловiка, якого приносили в жертву богинi-жiнцi. Муза приймає в Грейвса вид щедроï й одночасно жорстокоï Праматерi, втiлення космiчного жiночого початку, а поетична творчiсть офарблюється в ритуально-культовий тон, перетворюється в Служiння. Iстини поезiï для нього вiчнi — на вiдмiну вiд лiтературних мод i вiянь, i навiть вiд iсторичних iстин, що пiддано перегляду в контекстi часу. У мiфологiчних навчаннях Грейвс опирався на досвiд таких учених, як Дж. Фрезер (Золота галузь), Дж. Бахофен, Дж. Харрисон, М. Муррей.