Cборники критичний^-критичних-критичнi-лiтературно-критичних есе Грейвса

Грейвс народився в Уимблдоне (пiвденний Лондон) у сiм'ï середнього
добробуту. Дитинство Роберта можна назвати щасливим. Його батько —
шкiльний iнспектор, iрландський письменник i фiлолог Альфред Персеваль
Грейвс, дослiдник гельской культури. Мати — Амалия фон Ранцi-
Грейвс, внучата племiнниця вiдомого нiмецького iсторика Л. фон Ранцi.
Школу Грейвс не любив. Саме в шкiльнi роки вiн почав писати вiршi.
Навчання Грейвса в Оксфордском унiверситетi було перервано Першою
свiтовою вiйною. В 1914 р. вiн добровiльно вступив у Британську армiю,
пiд час вiйни служив у Королiвському валлийском стрiлецькому полку. На
вiйнi був важко поранений. Вiйськовий досвiд Грейвс описав у книзi
спогадiв Прощання з усiм ( Good-bye to All That, 1929). Цю книгу можна
назвати хронiкою пiслявоєнного втраченого поколiння, у нiй також
зображенi шкiльнi роки Г. i його життя в першому шлюбi
В 1918 р. Грейвс одружився з художницею й фемiнiсткою Ненси Николсон. В
1926 р. вiн одержав учений ступiнь у Сент-Джонз-Коледжi Оксфордского
унiверситету й у тому ж роцi мiсце викладача англiйськоï лiтератури
в Єгипетському (нинi Каïрському) унiверситетi. Крiм дружини й
дiтей, його супроводжувала поетеса Лаура Райдинг, з якоï Грейвс
заснував видавництво Сизин Пресс i видавав журнал Епiлог (1925-1938). В
1929 р. Грейвс i Райдинг переïхали в Дейю, що на iспанському
островi Майорка. Коли в Iспанiï спалахнула громадянська вiйна ,
Грейвс змушена був покинути острiв. Пiсля короткочасного проживання у
швейцарському Лугано, Бретанi й Лондонi в 1939 р., вони переïхали в
Америку. Незабаром шляхи Грейвс i Л.Райдинг розiйшлися. 1946 Грейвс
вернувся на Майорку з Берил Ходж, дружиною свого друга, з якоï
одружився в 1950 р. На Майорцi Грейвс прожив бiльшу частину свого життя
У пiслявоєннi роки Грейвс одержав широке визнання як поет, ставши,
по сутi, живим класиком; вiн займав почесну посаду професора поезiï
в Оксфордском унiверситетi (1961-1966), одержав Королiвську Золоту
медаль за досягнення в поетичнiй областi (1968) i Золоту медаль поета на
Олiмпiйських iграх Вмехико. Грейвс — письменник багатогранний. Вiн
залишив величезну творчу спадщину — близько 140 книг. Але,
насамперед, його талант виявився в поезiï. Грейвс- поет
вiдзначається енциклопедичнiстю й тепер уже легендарною
ерудицiєю. Для його вiршiв характернi численнi мiфологiчнi,
географiчнi й культурно-iсторичнi образи, алюзiï,
ремiнiсценцiï, цитати. Грейвс був поборником чистоï
поезiï, вiльноï вiд домiшок особистих переживань i моральних
установок. Поезiя Грейвса ззовнi традицiйна в планi метрики, строфiки,
рими, навiть академiчна. У нiй простежується кiлька традицiй,
насамперед англiйських нацiональних. Це й фольклорна британська поезiя
(зокрема, баладна традицiя), i поезiя нiсенiтниць (nonsence poetry), i
метафiзична поезiя XVII ст. Разом з тим лiрицi Грейвса властивi риси
поезiï XX ст.: фiлософський пiдтекст, iронiчнiсть трактування,
напруженiсть лiричного сюжету. Вiн, як вiдзначає лiтературознавець
В. Скороденко, пише про те, що хвилює його сучасникiв: про
неповторнiсть особистостi в ïï зв'язках з навколишнiм свiтом
(Померлих воскрешати), про дуалiзм чуттєво-духовного пiзнання миру
(Питання в лiсi), про можливостi вибору (Проживи тут життя), про природу
волi письменника-творця (Читач, що коштує в мене за спиною,
Спалили ïï!). Найвищим досягненням Грейвса вважається
його любовна лiрика, у якiй вiн вiдвертий, жартiвливий, гiркий,
скептичний i жагучий. Сам Грейвс вiдзначала: Провiдна тема
моєï поезiï — неможливiсть для чоловiка й жiнки
зберегти в реальному життi абсолютну любов; неможливiсть, переступити
через яку здатна лише вiра в добро.
Широко вiдомим Грейвс став завдяки iсторичним романам Я, Клавдiй (I,
Claudius, 1934) i його продовженню Божественний Клавдiй (Claudius the
God, 1943) — з римськоï iсторiï, а також Золоте руно
(Hercules My Shipmate, 1945) i Цар Iсус(King Jesus, 1946), що
зображують, вiдповiдно, античний i новозавiтний часи. Так, роман Цар
Iсус є новою iнтерпретацiєю євангельських подiй.
Грейвс презентує Iсуса як мудреця й поета, заперечуючи його
мiстичному народженню вiд Дiви. До образа Христа Грейвс звернувся також
у своïй роботi Вiдновлене Назаретское Євангелiє (The
Nazarene Gospel Restored, 1953; разом iз Джошуа Подро). Ще один
iсторичний роман Грейвса — Дочка Гомера (Homer's Daughter)
з'явився в 1955 г.
З-пiд пера Грейвса вийшли також дослiдження з мiфологiï. Найбiльш
значиме з них — Бiла богиня (The White Goddess, 1948). В Бiлiй
богинi Т. заперечує патрiархальним богам, як джерелу натхнення на
користь матрiархальних сил любовi й руйнування. Муза, або богиня Мiсяця
( Moon-goddess), надихає поезiю магiчною силою, на вiдмiну вiд
рацiонального класичного вiрша. Бiла богиня — це, за словами
самого Грейвса, iсторична граматика поетичноï мiфологiï.
Джерела поезiï Грейвс зводить до часiв епохи матрiархату й
зв'язує ïх з фiгурою короля-чоловiка, якого приносили в
жертву богинi-жiнцi. Муза приймає в Грейвса вид щедроï й
одночасно жорстокоï Праматерi, втiлення космiчного жiночого
початку, а поетична творчiсть офарблюється в ритуально-культовий
тон, перетворюється в Служiння. Iстини поезiï для нього вiчнi
— на вiдмiну вiд лiтературних мод i вiянь, i навiть вiд iсторичних
iстин, що пiддано перегляду в контекстi часу. У мiфологiчних навчаннях
Грейвс опирався на досвiд таких учених, як Дж. Фрезер (Золота галузь),
Дж. Бахофен, Дж. Харрисон, М. Муррей.