Значення слова батьки i батькiвщина

Поколiння перемiняються поколiннями, залишаючи в спадщину нащадкам своï досягнення в галузi науки, мистецтва й культури. Але головне, що передають нам батьки, — це земля, наша батькiвщина. Слова батьки i батькiвщина походять вiд одного кореня, що свiдчить про ïх тiсний, нерозривний зв'язок. Це — найдорожче, що є в кожноï людини. Ми живемо на землi наших батькiв, переймаючи вiд них умiння пiклуватися про ïï благоденство й процвiтання. Ми не тiльки продовжуємо ïхньоï традицiï, але й прилучаємося в такий спосiб до iсторiï свого народу
Немов наяву, з'являються перед внутрiшнiм поглядом картини минулого: державотворення Киïвськоï Русi, розвиток торгiвлi, ремесел, мистецтва. Ми стаємо свiдками торжества християнськоï релiгiï й героïчних перемог над половцями, печенiгами й татаро- монголами, росту мiст i змiцнення мiжнародних зв'язкiв…
Не секрет, що на шляху до незалежностi украïнський народ перетерпiв багато горя й страждань, переборов рiзнi випробування. Але йому вдалося вийти переможцем iз всiх негод, забезпечивши своïм дiтям щасливе життя
Я думаю, що для кожного з нас поняття земля батькiв асоцiюється не тiльки з батькiвщиною. Це також i те мiсце, де жили його дiди й прадiди, його родове гнiздо.
Що стосується мене, те моє родове гнiздо — це невеликий похилий приватний будиночок. У ньому всього двi кiмнати, опалювальнi за допомогою росiянцi грубки, i холоднi сiни. У дворi — флiгель, у якому пiд час вiйни жила окрема сiм'я. У стiнах цього будинку вже змiнилося чотири поколiння. Тут росте груша, посаджена ще моïм прадiдом. Вона дотепер плодоносить, а взимку привiтнi хазяï пригощають численних родичiв смачним варенням
Ми часто збираємося в цьому будинку, ставимо стародавнiй самовар на вугiллях, п'ємо чай, розповiдаємо сiмейнi iсторiï. Завдяки цьому не переривається зв'язок мiж поколiннями. Я сподiваюся, що земля батькiв нiколи не спорожнiє, i люди, що живуть на нiй, будуть щасливi
Поки свободою горимо,
Поки серця для честi живi,
Мiй друг, вiтчизнi присвятимо
Душi прекраснi пориви!
Так писав чудовий поет А. С. Пушкiн . I я абсолютно Впевнена, що людина може бути по-справжньому, повнiстю щасливий тiльки на своïй батькiвщинi, у тiм краï, де вiн народився й вирiс, де живуть його рiднi й близькi, його друзi. Адже що для людини є найдорожчим? Звичайно ж, це батьки, дiти, сiм'я. Але ця трепетна любов, почуття щироï прихильностi до них i виражається в словi вiтчизна — земля батькiв, рiдна земля. За свою вiтчизну за всiх часiв чеснi й шляхетнi люди не коливаючись готовi були вiддати життя. Тому що свiдомiсть того, що вiд твоïх учинкiв залежить доля батькiвщини, здатно зробити хороброï, смiливоï й рiшучим навiть самоï невпевненоï й боязкоï людини Почуття любовi до рiдноï землi заставляється навiть не в дитинствi — воно дано нам вiд народження, убрано з молоком матерi. Якщо ми щиро любимо свою батькiвщину, то вона вiдповiдає нам тим же: рiднi мiсця вселяють радiсть i заспокоєння в нашi душi, надають упевненiсть, надихають на великi справи. М. В. Ломоносов писав:
Крiпить батькiвщини любов
Синiв росiйських дух i руку;
Бажає всяк пролити всю кров,
Вiд грiзного бадьориться звуку
У рiдному краï все здається бiльше гарним, чистим. Саме рiдна природа дарує нам найяснiшi почуття, дозволяє повними грудьми вдихати аромат дорогих з дитинства садiв, полiв, лiсiв; любуватися розливами рiк, якi нiде бiльше не можуть бути прозрачней, глибше, ширше; насолоджуватися неповторноюою синявим i чистотою небесних далечiней. Сонце на батькiвщинi — саме яскраве, снiг узимку — самий слiпуче-бiлий, весняний дощ — самий теплий. I здається, тiльки в рiдному: краю можна побачити рiзнобарвну веселку
Але глибокоï любовi до батькiвщини не може випробовувати людина, черствий душею, байдужий до навколишнiх його людей. Любити свою краïну — виходить, любити ïï народ, i бiльше того, любити все людство. Саме народу присвятили життя багато великих людей, теперiшнi сини своєï батькiвщини. Так, поет Муса Джалiль писав у своïх рядках:
Дав клятву я: життя присвятити народу,
Краïнi своєï — вiтчизнi всiх вiтчизн
Якби люди у всiх краïнах могли щиро любити все людство, не було б воєн, назавжди встановився б мир на землi, кожна краïна стала б бiльше щасливоï. I в створеннi цього щастя вiдчувалася б участь кожного людини
Любою розумна й вдячна людина глибоко усвiдомлює свiй кревний зв'язок iз предками, а виходить, зв'язок з батькiвщиною. Як озиваються в наших душах долi батькiв i матерiв, як не може нам бути байдуже горi наших рiдних, так не може теперiшня людина бути байдужний до долi своєï краïни. Адже вiн вiдчуває себе ïï часточкою, почуває на собi всi ïï тяготи й перемоги, разом з нею переживає ïï радостi й суму. I намагається зробити все вiд нього залежне для ïï щастя
Де б ми не перебували, куди б не заносила нас доля, думками ми неодмiнно знову й знову вертаємося на батькiвщину, з радiстю сприймаємо будь-яку добру звiстку про свою краïну, засмучуємося ïï невдачами. I не важливо, чим ми займаємося, яку професiю вибираємо справою свого життя — всiма своïми вчинками й справами ми служимо вiтчизнi