Значення слова батьки i батькiвщина

Поколiння перемiняються поколiннями, залишаючи в спадщину нащадкам
своï досягнення в галузi науки, мистецтва й культури. Але головне,
що передають нам батьки, — це земля, наша батькiвщина. Слова
батьки i батькiвщина походять вiд одного кореня, що свiдчить про ïх
тiсний, нерозривний зв'язок. Це — найдорожче, що є в
кожноï людини. Ми живемо на землi наших батькiв, переймаючи вiд них
умiння пiклуватися про ïï благоденство й процвiтання. Ми не
тiльки продовжуємо ïхньоï традицiï, але й
прилучаємося в такий спосiб до iсторiï свого народу
Немов наяву, з'являються перед внутрiшнiм поглядом картини минулого:
державотворення Киïвськоï Русi, розвиток торгiвлi, ремесел,
мистецтва. Ми стаємо свiдками торжества християнськоï
релiгiï й героïчних перемог над половцями, печенiгами й татаро-
монголами, росту мiст i змiцнення мiжнародних зв'язкiв…
Не секрет, що на шляху до незалежностi украïнський народ перетерпiв
багато горя й страждань, переборов рiзнi випробування. Але йому вдалося
вийти переможцем iз всiх негод, забезпечивши своïм дiтям щасливе
життя
Я думаю, що для кожного з нас поняття земля батькiв асоцiюється не
тiльки з батькiвщиною. Це також i те мiсце, де жили його дiди й прадiди,
його родове гнiздо.
Що стосується мене, те моє родове гнiздо — це
невеликий похилий приватний будиночок. У ньому всього двi кiмнати,
опалювальнi за допомогою росiянцi грубки, i холоднi сiни. У дворi
— флiгель, у якому пiд час вiйни жила окрема сiм'я. У стiнах цього
будинку вже змiнилося чотири поколiння. Тут росте груша, посаджена ще
моïм прадiдом. Вона дотепер плодоносить, а взимку привiтнi
хазяï пригощають численних родичiв смачним варенням
Ми часто збираємося в цьому будинку, ставимо стародавнiй самовар
на вугiллях, п'ємо чай, розповiдаємо сiмейнi iсторiï.
Завдяки цьому не переривається зв'язок мiж поколiннями. Я
сподiваюся, що земля батькiв нiколи не спорожнiє, i люди, що
живуть на нiй, будуть щасливi
Поки свободою горимо,
Поки серця для честi живi,
Мiй друг, вiтчизнi присвятимо
Душi прекраснi пориви!
Так писав чудовий поет А. С. Пушкiн . I я абсолютно Впевнена, що людина
може бути по-справжньому, повнiстю щасливий тiльки на своïй
батькiвщинi, у тiм краï, де вiн народився й вирiс, де живуть його
рiднi й близькi, його друзi. Адже що для людини є найдорожчим?
Звичайно ж, це батьки, дiти, сiм'я. Але ця трепетна любов, почуття
щироï прихильностi до них i виражається в словi вiтчизна
— земля батькiв, рiдна земля. За свою вiтчизну за всiх часiв чеснi
й шляхетнi люди не коливаючись готовi були вiддати життя. Тому що
свiдомiсть того, що вiд твоïх учинкiв залежить доля батькiвщини,
здатно зробити хороброï, смiливоï й рiшучим навiть самоï
невпевненоï й боязкоï людини Почуття любовi до рiдноï
землi заставляється навiть не в дитинствi — воно дано нам
вiд народження, убрано з молоком матерi. Якщо ми щиро любимо свою
батькiвщину, то вона вiдповiдає нам тим же: рiднi мiсця вселяють
радiсть i заспокоєння в нашi душi, надають упевненiсть, надихають
на великi справи. М. В. Ломоносов писав:
Крiпить батькiвщини любов
Синiв росiйських дух i руку;
Бажає всяк пролити всю кров,
Вiд грiзного бадьориться звуку
У рiдному краï все здається бiльше гарним, чистим. Саме рiдна
природа дарує нам найяснiшi почуття, дозволяє повними
грудьми вдихати аромат дорогих з дитинства садiв, полiв, лiсiв;
любуватися розливами рiк, якi нiде бiльше не можуть бути прозрачней,
глибше, ширше; насолоджуватися неповторноюою синявим i чистотою небесних
далечiней. Сонце на батькiвщинi — саме яскраве, снiг узимку
— самий слiпуче-бiлий, весняний дощ — самий теплий. I
здається, тiльки в рiдному: краю можна побачити рiзнобарвну
веселку
Але глибокоï любовi до батькiвщини не може випробовувати людина,
черствий душею, байдужий до навколишнiх його людей. Любити свою
краïну — виходить, любити ïï народ, i бiльше того,
любити все людство. Саме народу присвятили життя багато великих людей,
теперiшнi сини своєï батькiвщини. Так, поет Муса Джалiль
писав у своïх рядках:
Дав клятву я: життя присвятити народу,
Краïнi своєï — вiтчизнi всiх вiтчизн
Якби люди у всiх краïнах могли щиро любити все людство, не було б
воєн, назавжди встановився б мир на землi, кожна краïна стала
б бiльше щасливоï. I в створеннi цього щастя вiдчувалася б участь
кожного людини
Любою розумна й вдячна людина глибоко усвiдомлює свiй кревний
зв'язок iз предками, а виходить, зв'язок з батькiвщиною. Як озиваються в
наших душах долi батькiв i матерiв, як не може нам бути байдуже горi
наших рiдних, так не може теперiшня людина бути байдужний до долi
своєï краïни. Адже вiн вiдчуває себе ïï
часточкою, почуває на собi всi ïï тяготи й перемоги,
разом з нею переживає ïï радостi й суму. I
намагається зробити все вiд нього залежне для ïï щастя
Де б ми не перебували, куди б не заносила нас доля, думками ми неодмiнно
знову й знову вертаємося на батькiвщину, з радiстю
сприймаємо будь-яку добру звiстку про свою краïну,
засмучуємося ïï невдачами. I не важливо, чим ми
займаємося, яку професiю вибираємо справою свого життя
— всiма своïми вчинками й справами ми служимо вiтчизнi