Квiтучий яблуневий сад (опис)

Колiр яблунi! Колiр нiжностi весен ïй, колiр радостi весняноï,
колiр весен ïй мрiï. Iду по стежцi, що змiйкою в'ється
мiж рiдким чагарником. Вона веде мене в сад. У дивний, квiтучий
яблуневий сад. От вiн коштує, щасливий, богатый, розкiшний! I
легка прохолодь овiває його. Сад спалахнув пiнною пожежею передi
мною. Бiло-рожевi маси квiтiв. Блакитне прозоре небо… Сад весь
наповнений гулом бджiл. Пiсля побачення з кожною квiточкою вони несуть
iз собою на лапках нiжний пилок i ароматний нектар
Праворуч, на поворотi до альтанки, яблуня схилилася, схожа на жiнку в
бiлiй накидцi, що махає менi бiлоснiжною рукою. На корi дерев
намиста роси переливаються на сонечку. А пiд деревами — свiжа
зелень трав, посипана легкою заметiллю нiжно-рожевих, снiжно-бiлих
пелюсткiв Ця довга алея веде мене до самого серця саду — у саму
гущавину молодих квiтучих яблунь. I отут уже губишся, що же з них
прекраснiше? Але краса квiтучих яблунь не вiчна. I сад, начебто
розумiючи це, за короткий час прагне показати вся своя пишнота: i звуки,
i фарби, i заходи
З вiкна моєï кiмнати я дивлюся на сад, i щастя
прокидається iз мною щоранку. Весь, весь бiлий! Пiсля темноï,
непогожоï осенi й холодноï зими знову ти молодий, повний
щастя, ангели небеснi не покинули тебе