Екологiчна тривога (мiркування)

Людина невiддiльна вiд природи, вiн ïï часточка. Природа
дає нам життєвi сили, вона очищає й облагороджує
нашi душi. Спiлкуючись iз природою, ми стаємо добрiше, открытее,
естественнее. Вона має велику силу, здатноï морально
вiдродити людини. Але, на жаль, природа сьогоднi має потребу в
захистi. За останнi два сторiччя зникло бiльше двохсот видiв ссавцiв.
Щороку — по одному видi! Так можна легко пiдрахувати, через
скiльки рокiв зникне й останнiй з видiв ссавцiв — людин. Саме
людина, результати його дiяльностi, найчастiше i є основною
причиною загибелi природи Вiзьмемо, наприклад, рибальський промисел. Це
одне з найдавнiших занять людини. Але його масштаби непомiрно зросли,
загрожуючи всiй морськiй фаунi непоправним лихом, а в поставленi на
тунця мережах гине безлiч дельфiнiв. Але ж колись людина й море, описанi
великим Хемингуэем, прагнули зрозумiти один одного. Старий-Моряк змiг
зрозумiти стихiю-рибу тiльки тодi, коли став думати, як вона, жалувати
ïï, навiть розмовляти сней.
Ми, розумнi iстоти, протягом багатьох столiть не змiцнюємо, а
втрачаємо зв'язок iз природою. Може бути, сьогоднi, коли так
багато говорять про екологiчну небезпеку для всього живого на землi,
коли створюється безлiч органiзацiй, що намагаються захистити
природу, ми нарештi почнемо розумiти, що якщо в результатi якоï-
небудь дiяльностi людини, навiть найважливiшоï, гине природа,
— ця дiяльнiсть повинна бути заборонена. Ïжу, воду, житло,
одяг — все це дає нам природа. Вона прекрасна, вона —
саме коштовне, що є в людини. I треба зробити все для того, щоб i
наших нащадках називали ïï матiр'ю-природою й ставилися до
неï як кматери.