Обожнювання природи — основа язичества

Сьогоднi, повертаючись особою до духовноï культури свого народу, ми вертаємося до забутих джерел, якi здавна харчували його дух, оберiгали чистоту душi, служили гарними охоронцями в повсякденному життi. Нашi давнi предки обожнювали природу й вiрили в те, що увесь свiт сповнений добрими й злими парфумами. Поклоняючись живiй природi, украïнцi з особливою пошаною ставилися до води. Вони охороняли й прикрашали джерела й колодязi, надiляючи ïх цiлющими й магiчними властивостями. Iз часiв язичества дiйшли до нас i вiрування, пов'язанi iз сонцем, мiсяцем, вiтром i т.п., у кожного з яких був свiй бог.
До них зверталися й у лихолiття, i у свята, просили ïхньоï допомоги, оспiвували в пiснях, складали про ïх легенди. Не менше легенд, пiсень, казок складали нашi пращури й про своï улюбленi рослини, тому що вiрили, що кожне природне явище, кожну рослину мають душу, а тому з такою повагою ставилися до них. Без потреби нiхто не зривав квiтiв i недоспiлих плодiв, а щоб зiрвати рослина для лiкування, потрiбно було прочитати певну молитва-заклинання. Звичай поважати дерева зберiгся й до нашого часу в обрядi Зелених свят, коли дiвчини водили Тополя або Вiльху. Залишки стародавнiх вiрувань ми бачимо сьогоднi й у прикрасi будинкiв галузями широколистих дерев, обсипаннi пiдлоги травами. Беззахиснi перед злими силами природи, нашi давнi спiввiтчизники в такий спосiб призивали рослини рiдноï землi допомогти iм. Тому рослини в украïнцiв були своєрiдними символами- оберегами.
Ярчайший з них — калина, що персонiфiкує в собi всi те краще, що є в характерi моïх спiввiтчизникiв. Саме через цього червона калина стала символом Украïни, а ïï плоди — символом мужностi людей, якi вiддали своє життя й кров за рiдний край