Есе на тему: Що таке Милосердя

Милосердя, я вважаю, найблагороднiше почуття людини. Це почуття зiграло
важливу роль у моральному розвитку людства. Воно є самим яскравим
i талановитим мазком на картинах великих художникiв, самим вистражданим
словом у добутках письменникiв, воно є просто свiтлом, що
опромiнює особи звичайних людей. У наше важке в економiчних
вiдносинах час це почуття особливо чiтко позначилися.
Я живу в новому мiкрорайонi Москви. Бiля пiд'ïзду нашоï
многоэтажки коштує лава, i щораз, iдучи й приходячи зi школи, я
бачила сидячу на нiй бабусю. Вона завжди чомусь була одна. Мама менi про
неï розповiла, що колись вона була акторкою в театрi, мала багато
грошей i шанувальникiв i навiть була Героєм Соцiалiстичноï
Працi, але все це залишилося за, i от тепер вона стара й самотня. Вiд
мами про неï я також довiдалася, що бабусi з нашого пiд'ïзду
ïï недолюблюють i не спiлкуються з нею, тому що вважають
якийсь особливоï, начебто аристократки. Ïм здається, що
вона дивиться на них свысока й т.д.
Хлопчиська нашого двору цю бабусю теж не люблять. Один раз вiдбувся
такий випадок. Бабуся не могла прожити на свою маленьку пенсiю й збирала
у дворi пляшки. Компанiя двiрських хлопцiв проходила мимо, i один
хлопець на прiзвисько Розкольникiв, тому що прiзвище в нього була
Сокольникiв, пiдняв порожню пляшку й хотiв було сунути ïï в
сiтку бабусi, але хлопцi розсмiялися й хтось голосно сказав: Iсторичний
момент! Наш Розкольникiв крадеться до баби, обмацуючи крижаною рукою
сокира пiд пахвою, оглядаючись — спереду в нього що? — усе:
слава, любов, воля. Але єдина перешкода — баба!

• Хто не шкодить i не скривдить,
• И злом не вiдплачує за зло:
• Сини синiв своïх побачить
• И в життя всяке добро…
• Г. Державiн

Наш Розкольникiв розгубився, сконфузився й завмер на мiсцi, полшага не дiйшовши до бабусi. Вона теж iз цiкавiстю дивилася на мовець. Хлопець продовжував: Смелее, Розкольникiв! Преступленья — немає. Плювати на наказанье! Убий бабу! На нiй червоний плащ, i в неï лиса голова. Вона збирає в нашiм дворi пляшки з-пiд вина, залишенi ангелами для вищоï мети, а вона ïх здає в приймальнi пункти й все зводить нанiвець своïм марним життям. А ще вона розбиває пляшки, якi не приймають на пунктах, про асфальт, i в результатi всi собачки в нашiм дворi — з перев'язаними лабетами. Вона ненавидить наших собачок! Я перший безкорисливо вказав тобi неï. От вона перед тобою. У неï червоний плащ i лиса голова! Я в жаху дивилася, що вiдбудеться далi. А вiдбулося от що: останнi слова двiрського оратора вивели Раскольникова iз шокового стану. Вiн криво посмiхнувся й отшвырнул пляшку убiк. Бабуся сама пiдiйшла й пiдняла пляшку. Потiм вона без усякого зла й навiть iз напiвпосмiшкою на висохлiй особi тихо сказала, звертаючись до компанiï хлопцiв: Ну що ви, хiба можна кого-небудь убивати за червоний плащ i некрасиву старiсть? Повернулася й тихо пiшла до своєï лави. Хлопцi засмiялися й пiшли своïм шляхом. А я прийшла додому, у розстроєних почуттях подзвонила подрузi й всi ïй розповiла про цей неприємний випадок. Подруга мене заспокоïла, сказавши, що хлопцi готуються здавати iспити у вуз i вiдпрацьовують знання тим для творiв. I ще вона додала, що щодо битого скла у дворi зауваження хлопцi зробили вiрне. Ïï собака теж недавно порiзав собi лапу…
Чесно говорячи, мене саму теж стала дратувати ця бабуся. Сидить,
дивиться, як спостерiгач якоïсь у нашого пiд'ïзду. Якимось
образом наш учитель довiдався про випадок з Раскольниковым i бабусею.
Вiн почав розмову про милосердя, привiв багато прикладiв i порадив
хлопцям вибачитися перед нещасною жiнкою, а замiсть того, щоб ерничать,
краще подарувати ïй коробцi цукерок, для неï це буде бiльша
моральна пiдтримка. Хлопцi погодилися. Пiсля занять я пiшла разом з
ними, щоб подивитися на цей акт милосердя. Цукерки повинен був вручити
бабусi той самий хлопець, що подначивал Раскольникова. Коли ми пiдiйшли
до пiд'ïзду, то побачили, що на лавi поруч iз нашою бабусею сидить
i розмовляє якась молода й гарна жiнка.
Ми зупинилися вiддалiк, а наш виконавець мiсiï милосердя картинно,
з витягнутою вперед рукою з коробкою цукерок пiдiйшов до сидячим. Бабуся
вся засвiтилася, запосмiхалася й навiть руками сплеснула — видимо,
догадалася, у чому справа. Вона вже й руку простягнула назустрiч
коробцi. Але тут вiдбувся жахливе: хлопець раптом громогласно заявив:
Краса врятує мир! — i сунув коробцi цукерок молодiй красунi.
Та, кокетливо посмiхаючись, спокiйно прийняла подарунок i сказала: З
вас, парубкiв, буде користь… Я так розбудувалася, що навiть
побоялася на бабусю глянути, щоб не розплакатися, i не пiшла додому, щоб
не проходити повз неï. Хлопцi якось в'януло хохотнули, i хтось
сказав: Ну, ти крутий, теперiшнiй Достоєвський!
Пройшовшись по вулицi й заспокоïвшись, я повернулася до
пiд'ïзду. Бабусi на лавi, до мого щастя, не було. Я навiть
полегшено зiтхнула, проскакуючи повз цю лаву в пiд'ïзд. Ранком,
iдучи в школу, я теж не побачила бабусю. Не було ïï й увечерi,
i наступного дня. I взагалi, я ïï бiльше нiколи не бачила.
Говорять, що вона вмерла. Приïхав якийсь далекий родич i вiдвiз
труну з покiйноï на вантажiвцi. От так закiнчилося життя
цiєï бабусi — непомiтно й сумно. Я розповiла про це в
школi тим хлопцям. Вони мовчачи вислухали й мовчачи розiйшлися. Говорити
було не про що. Але я багато пiсля думала про те, що все-таки вiдбулося.
А вiдбулося страшне: усiх нас, учасникiв цiєï iсторiï,
тепер все життя буде мучити совiсть, що ми так надiйшли. Страшно й тому,
що всi, виявляється, у нашiм свiтi можна легко поставити з нiг на
голову: письменник Достоєвський, що навiть сльозi дитини надавала
великого значення, став у цiй iсторiï знаряддям зла; молода гарна
жiнка, що взяла цукерки й похвалила хама, чи навряд урятує який-
небудь мир своєю красою, тому що дурно й великого про себе думки,
а хлопець, издевавшийся над нещасною старiстю, напевно приречений на
нещастi жити з такими людьми, як вiн сам, тому що iншi з ним жити не
зможуть.
Отже, я вважаю, що милосердя має для людини в життi два значення:
перше — що облагороджує душу твою й допомагає iншим
людям перебороти самiтнiсть i холод життя, i друге —
прискорювальний процес руйнування особистостi, що позбавлена милосердя.
Я бажаю всiм людям зустрiчатися з милосердям у першому, шляхетному
варiантi.